7 січня – Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

З нагоди свята у храмах єпархії пройдуть Богослужіння. Зокрема, у луцькому кафедральному соборі Святої Трійці архієрейська Божественна Літургія розпочнеться о 10.00.

Як зазначає єпархіальний календар, храмові свята відзначають собор Різдва Христового, який засновано 170 літ тому (1845 р.) у Володимирі-Волинському, та жіночий монастир, що поруч із собором.

Це свято є одним із найбільших у році. Переддень називається Святвечором, коли піст особливо строгий. За словами святителя Йоана Золотоустого, Різдво Христове – початок усіх головних церковних свят. Він говорив, що в ньому мають свій початок і Богоявлення, і Великдень, і Вознесіння Господнє, а також П’ятдесятниця.

Поява Сина Божого на цей світ сталася в холодну ніч. Марія і Йосиф ішли до Вифлеєма, оскільки за наказом римського імператора Августа проходив перепис населення. Як свідчать давні джерела, римлян записували за місцем проживання, а юдеїв – за місцем народження. Марія і Йосиф, нащадки царя Давида, народилися у Вифлеємі, розташованому на південному заході від Єрусалима. У місті не знайшлося їм притулку через велику кількість людей, тому Немовля з’явилося в печері, у якій було влаштовано стійло для худоби.

Першими, до кого дійшла звістка про народження Ісуса Христа, були пастухи, які вночі чергували біля свого стада. До них з'явився ангел і приніс благу звістку про народження Сина Божого. Волхвам же сповіщено про цю радісну подію яскравою зіркою. Вони прийшли в печеру і принесли дари Немовляті: золото як царю, ладан – як Богу, а смирну – як людині, якій належить померти.

За переказом, ці благословенні дари все життя зберігала Божа Матір. Незадовго до Свого успіння Вона передала їх до єрусалимської церкви. У 400 році візантійський цар Аркадій переніс їх у Константинополь, щоб освятити місто. До його завоювання дари зберігались у скарбницях імператорів. У 1433-му, після захоплення міста, турецький султан Мухаммед II дозволив забрати скарби своїй дружині Маро (Марії), християнці за віросповіданням, які вона відправила на Афон.

Цар Юдеї Ірод з великою боязню очікував народження Немовляти, тому що боявся за свій престол. Він наказав волхвам повернутися до Єрусалима і видати місце, де знаходиться Марія з Дитиною. Але волхви, які отримали у сні одкровення, до Ірода не повернулися. Тоді цар видав наказ воїнам оточити Вифлеєм та вбити всіх немовлят. Солдати вривалися в будинки, забирали новонароджених дітей у матерів і вбивали їх. Того дня загинуло більше чотирнадцяти тисяч немовлят. Але Сина Божого вони так і не знайшли. Марії і Йосифу було видіння, в якому йшлося про те, що вони негайно повинні покинути Вифлеєм і відправитися в Єгипет. Це вони і зробили в ту ж ніч.

Оскільки першими християнами були євреї, то вони не відзначали Різдво Христове. Адже день народження, за їх світоглядом, – «день початку скорботи і страждань». Для них більш важливим був день Пасхи. Але після того як греки та інші народи увійшли в християнські громади, на основі їхніх звичаїв стали святкувати і день народження Ісуса Христа. Спочатку древнє християнське свято Богоявлення поєднувало дві дати: народження і хрещення Спасителя, але з початку сьомого століття вони стали відзначатись окремо.