Про Реформацію, Різдво по-новому та багато іншого

Зокрема, підсумовуючи 25-літню діяльність Київського Патріархату в нашому краї, керуючий єпархією підкреслив, що за цей час пройдено великий шлях: від кільканадцяти до кількасот парафій і священиків, розбудовується Волинська православна богословська академія, монастирське життя тощо.

Згадуючи про 400-ліття заснування Чеснохресного братства в Луцьку, високопреосвященний зупинився на діяльності нинішніх спадкоємців-братчиків та створенні Хрестовоздвиженського монастиря. Його насельники служать нині на залишках першого на Волині мурованого храму – собору Івана Богослова у замку Любарта. А от чи відновлювати цей Божий дім, чи зберігати його в нинішньому вигляді (накритий археологічний розкоп, який можна використовувати як церкву), повинна вирішити луцька громада. Головне – щоб тут лунала молитва.

Торкаючись цьогорічного відзначення 500-ліття Реформації, його високопреосвященство наголосив, що внаслідок виступу Мартіна Лютера з’явилися конфесії, в яких виразніше представлено соціальне служіння. Воно аж ніяк не чуже і для Православ’я. Проте коли говорять, що реформаційні процеси у Західній Церкві реформували і все західне суспільство, привели до великого прогресу, мусимо подивитися правді у вічі: нинішня секуляризація Європи й Америки – це теж наслідок Реформації. «У нас Православ‘я є фундаментальним, має міцні позиції, люди горнуться до Церкви, а на Заході від Християнства залишилося небагато. Гадаю, це теж є певним показником».

Однак ми повинні плекати почуття єдності з християнським Заходом і відзначати Різдво Христове 25 грудня, тобто за новоюліанським календарем, як більшість Православних Церков. Але владика підкреслив, що це лише його особиста думка. Київський Патріархат і надалі житиме за старим, юліанським стилем, аж доки сам церковний народ дійде до бажання перейти на «новий», щоб це не призвело до розбрату.

В інтерв’ю митрополит Михаїл зупинився й на багатьох інших цікавих питаннях. Повністю матеріал можна прочитати тут.