Тиждень 3-й після Пасхи
Мучеників Фалалея, Олександра й Астерiя (бл. 284). Мученика Аскалона (бл.287). Знайдення мощей святителя Олексiя, митрополита Київського i всiєї Русі, чудотворця (1431)...
Незважаючи на те, що цей ієрарх родом із с. Залюття на Волині, він сформований Російською Церквою, тож цілковито поділяє ідеологію «русского міра».
Офіційний сайт Московського Патріархату в Україні подає: з 1984 по 1988 роки був студентом Московської духовної академії та насельником Свято-Троїцької Сергієвої лаври. З 1997 р. – ректор Почаївської духовної семінарії. У сані єпископа – з літа 2015 року.
Отець Віктор звертає увагу: «В нового волинського вікарія Московського Патріархату в Україні один брат служить у Москві, у храмі святих мучеників Адріана та Наталії в Бабушкіно, другий в Московській області – в Сорокіно. Той, що в Москві, у біографії навіть не вказує, що родом з України, не те що з Волині».
Владика Нафанаїл опинявся в центрі церковних переворотів. Зокрема, у 2012 році, під час хвороби митрополита Володимира (Сабодана), став членом «церковного ГКЧП», яке збиралося в обхід свого Предстоятеля внести скандальні зміни до Статуту Церкви, найімовірніше, нав’язані вищим керівництвом із Кремля. А двадцятьма роками раніше, у 1992-му, був одним із тих, хто виганяв тоді ще лояльного до митрополита Філарета архієпископа Лазаря (Швеця) з Одеси.
Новий ставленик Москви на Волині з 1988 по 1997 роки був кліриком Одеської єпархії. Один із його співбратів та друзів (як він себе назвав) протоієрей Володимир Корецький на офіційному місіонерському порталі-блозі протодиякона Андрія Кураєва у 2007 році відгукувався про цього нового волинського єпископа як великого шанувальника російського імператора Миколи ІІ, причому ще до канонізації самодержавця.
Окрім усього вищезазначеного, владику вікарія знають ще й як багатолітнього ректора Почаївської духовної семінарії (з 1997 по 2016 роки). Оскільки семінарія є навчальним закладом закритого типу і не завжди внутрішні ексцеси виходять на поверхню, про його діяльність на цій посаді відомо дуже мало. Проте директор громадської організації «Інститут вивчення релігії в країнах СНД і Балтії», що знаходиться в Москві, активний дослідник Російської Православної Церкви із соціально-економічного погляду, кандидат історичних наук Н. Митрохін у публікації «Худшее, конечно, впереди: Русская Православная Церковь на Западной Украине» характеризує і Почаївську семінарію, і наслідки її очільництва тоді ще архімандритом Нафанаїлом (Крикотою). Науковець зазначає, що під керівництвом о. Нафанаїла в духовній школі утверджувалась промосковська орієнтація тих, хто там навчається, переважна частина предметів викладалась російською, а також випускалася спільно із Почаївською лаврою газета тією ж мовою.
Окрім цього, вдалось виявити на сайті семінарії в архіві новин за 2010 рік повідомлення із гучною назвою «Семинаристы защищают православный храм». У зв’язку з нещодавнім сюжетом ТСН про «семінаристів-тітушок», у якому йшлося про організовані групи студентів, яких закидали у різні проукраїнськи налаштовані населені пункти для створення конфліктних ситуацій, напрошується запитання: а чи не під керівництвом та благословенням вищого керівництва духовної школи здійснювались подібні рейди?
Зважаючи на всі факти діяльності цього ієрарха Московського Патріархату в Україні, можна лише здогадуватися, з якою метою поставлено його для фактичного керування Волинською єпархією УПЦ (МП), – насадження ідей «русского міра» на західноукраїнських землях.