Своїм досвідом служіння в Луцькому СІЗО поділився протоієрей Андрій Мовчанюк, голова пенітенціарної служби управління єпархії, у програмі «Духовна абетка» на «12 каналі».Служіння у слідчому ізоляторі – це потреба відкрити духовне життя для людей, які вчинили злочин. Адже часто саме там ув`язнені нарешті усвідомлюють свій гріх і стають віруючими, каже душпастир.
Два-три рази на тиждень у капличці при слідчому ізоляторі відбуваються богослужіння. За два роки капеланства в цій установі священнику випало двічі вінчати осіб під слідством і навіть хрестити новонародженого, матір якого відбуває покарання.
Отець Андрій розповів, що сповідь засуджених – дуже важливий момент духовного життя. Найчастіше на неї приходять жінки, у яких на волі залишилися чоловік, діти. А найтяжче для душпастиря – сповідь убивці.
Капелан часто спілкується з працівниками установи, щоб через них краще знайти підхід до кожної людини, яка опинилася в СІЗО. Спільно із соціальним працівником вони організовують просвітницькі заходи, проводять зустрічі з неповнолітніми ув`язненими.
«Місія священника – привести людину до спасіння, щоб вона зрозуміла, що Господь за життя дає нам можливість виправитися, покаятися і стати кращими. Якщо в установі перебуває до 300 осіб, то найбільше з них – приблизно 100 чоловік одночасно були на богослужіннях, зустрічах зі священником. Спілкувався з ув`язненими переселенцями… Багато з них навіть не хрещені... Шукаю спілкування з усіма, навіть із тими, хто не хоче зустрічатися зі священником», – поділився досвідом капелан.
Також він розповів, що після 24 лютого частина ув`язнених виявили бажання допомагати ЗСУ: роблять окопні свічки, шиють постіль, рукавиці, рюкзаки.
«Церква завжди була і є поруч із людиною. А коли ще й тяжкі життєві обставини, вона має бути ще більше в нашому житті», – підкреслив о. Андрій Мовчанюк.
Цей та інші випуски «Духовної абетки» можна подивитися тут.
