Страсний тиждень
Дев’яти мучеників кизицьких: Феогнида, Руфа, Антипатра, Феостиха, Артеми, Магна, Феодота, Фавмасiя i Филимона (286–299). Преподобного Амфілохія Почаївського (1971)...
Ця війна, стверджує душпастир, «не підпадає під жодну категорію війн. Чому? Тому що в даному випадку є не тільки війна двох народів: російського і українського. В даному випадку Україна захищає не тільки Європу і весь світ, як захищала від набігів чи то половців, чи монголо-татар». Нині в Україні відбувається війна Бога і диявола, війна світла і темряви. Хоча жертв війни, у т. ч. інформаційної, буде багато, з неї маємо вийти світочем, запевнив панотець.
Із благословіння митрополита Луцького і Волинського Михаїла чимало капеланів, інших священників та волонтерів зголосилися допомагати Збройним силам України. Капеланська спільнота поповнюється. Під час воєнних дій усі бійці відчувають силу Господа через потужну молитву і віру в перемогу.
Нині весь український народ як ніколи мобілізувався. Адже Росія розпочала війну проти його духу, якого не зламати, бо він базується на вірі в Бога, стверджував о. Михайло в ефірі ГІТу.
А в «Духовній абетці» військовий капелан зазначив: «Від початку повномасштабного вторгнення Україна стала змінюватись, насамперед духовно. Люди розуміють, що значить молитва, її сила. Ми стали нацією. Навіть ті, хто ще говорить російською, закінчують свою розмову українськими гаслами: “Слава Україні!”, “Слава нації!”, “Смерть ворогам!”».
Щодо завершення війни панотець стверджує: вона триває не в Києві чи Луганську, а в наших серцях. Коли всі в серці матимемо Бога, тоді й переможемо. Чим більше буде в нас українського духу, московський дух з матами та ненавистю швидше залишить Україну. Коли переможемо на серці духовному, тоді переможемо на серці військовому. Українці повинні викоренити “москаля” і стати шляхетною нацією».
Повністю передачі можна подивитись за цими посиланнями: