Спомин Таємної вечері
Святителя Афанасiя Великого, архієпископа Олександрiйського (373). Перенесення мощей благовірних князiв страстотерпців Бориса i Глiба, у Хрещеннi Романа i Давида...
Як зазначив о. Михайло, ми живемо після розвалу Радянського Союзу, в якому існувала «заборона Бога». Тому тепер будь-яку релігійну інформацію дехто сприймає, мов істинну, некритично й неусвідомлено. Тож багато людей підтримують те, що насправді не стосується Христової віри.
Прийшовши на нашу землю, Християнство принесло витончену культуру. За часів проповідування апостолів казали, що це віра для вбогих та покинутих. До нашої ж країни вона вже прийшла через освічених, через князів. І саме прихід через учених, мудрих та достойних людей приніс новий, правдивий шлях розвитку. Християнство ширилось на Русі різними шляхами, зокрема, намагалися замінити поганські обряди на більш відповідні новій вірі, надати їм нового змісту.
Язичництво не є вірою довершеною, пояснює о. Михайло, воно не приводить до спасіння. Проте в ньому є й дещо таке, що не суперечить Християнству. Наприклад, засівання на Василя, колядки. В першооснові, у назві своїй колядки були язичницькими, але ними «прославляти Бога не заборонено. “Грайте Богові на гуслях”, виголошуйте, радійте».
Душпастир зауважив, що завжди потрібно пам’ятати: допомагають чи шкодять не обряди і звичаї, а те, у що віримо, який сенс ми вкладаємо в них.
Передача «Що каже священик» вийшла в прямому ефірі державного телеканалу «Нова Волинь». Запис можна переглянути тут.