Спомин Таємної вечері
Святителя Афанасiя Великого, архієпископа Олександрiйського (373). Перенесення мощей благовірних князiв страстотерпців Бориса i Глiба, у Хрещеннi Романа i Давида...
Народився Гнат 1897 р. в селі Годовичі Турійського (нині Ковельського) р-ну. Був хорунжим Армії УНР. 1918-го – учасник бою під Крутами у складі Першої української військової школи ім. Б. Хмельницького. Повернувся в рідне село 1922-го і працював викладачем української мови. Заснував український хор ім. Кирила Стеценка, очолював місцеву «Просвіту» та організував драматичний гурток.
У травні 1941 р. висвячений на священника і направлений до с. Великий Порськ, що біля селища Голоби. «Там служив українською мовою, на царських вратах був різьблений тризуб», – згадував Дмитро Омелянюк про свого дядька. Люди пам’ятали, що Божий дім був оздоблений національними жовто-блакитними кольорами із безліччю вишитих рушників і хоругв.
Публікацію про о. Гната Мартинюка, який загинув від пострілу комуніста-однофамільця 9 березня 1943 року, можна прочитати ось тут.