Цього дня особливо вшановуємо великомученицю Варвару, а чотири парафії нашої єпархії святкують храмовий празник.Варвара народилася в місті Іліополі (теперішня Сирія) у знатній язичницькій родині за часів правління імператора Максиміна (305–311 рр.).
Батько Варвари Діоскор, який рано втратив дружину, хотів зберегти свою красиву доньку від сторонніх людей. Він заборонив їй спілкуватись з християнами і збудував вежу, щоб вона не могла вийти без його дозволу.
Спостерігаючи з висоти красу Божого світу, Варвара часто відчувала бажання дізнатися про його Творця. Коли її вчителі розповідали, що світ створений богами, яких шанує її батько, вона думала: «Тільки один повинен бути Бог, Який має власне буття». Споглядаючи на творіння видимого світу, дівчина пізнавала Творця.
З часом до Діоскора почали приходити багаті та знатні женихи, жадаючи одруження з його дочкою. Батько, який давно мріяв про заміжжя Варвари, вирішив поспілкуватися з нею, проте почув рішучу відсіч. Він вирішив, що з часом донька змінить своє ставлення до шлюбу. Для цього він дозволив їй виходити з вежі для спілкування із подругами.
Якось, коли Діоскор перебував у тривалій мандрівці, Варвара познайомилася з місцевими християнками, які розповіли їй про Триєдиного Бога, про Ісуса Христа, про Його народження від Пречистої Діви та про добровільне страждання і воскресіння.
На той час в Іліополі проїздом з Олександрії перебував священик, переодягнений в купця. Довідавшись про нього, Варвара запросила пресвітера до себе, щоб той охрестив її. Осяяна благодаттю Святого Духа, вона молилась до Бога й обіцяла присвятити Йому все своє життя.
За час відсутності Діоскора велося будівництво кам'яної вежі. Робітники за наказом господаря мали зробити два вікна з південної сторони. Проте Варвара випросила третє вікно – на честь Пресвятої Трійці. Почувши пояснення про третє вікно, Діоскор дуже розлютився. Він накинувся на неї з мечем, проте Варвара встигла вибігти з будинку та сховалась у гірській ущелині.
Довго вмовляв градоначальник Варвару не відступати від древніх звичаїв. Але дівчина мужньо викривала многобожників і сповідувала Ісуса Христа. Тоді її сильно били і відвели до в'язниці. Вночі, коли її розум був зайнятий молитвою, їй явився Господь і сказав: «Не бійся, наречена Моя, бо Я з тобою. Я бачу подвиг твій і полегшу твої страждання...».
Наступного дня всі були здивовані, що на її тілі не залишилося жодного сліду від ран. Бачачи таке диво, одна християнка, на ім'я Юліанія, теж зажадала постраждати за Христа.
Залишаючись вірними Спасителю, мучениці були обезглавлені за наказом правителя. Святу Варвару стратив її батько Діоскор 17 грудня 306 р.. Незабаром він загинув від удару блискавки.
Мощі великомучениці Варвари в VI ст. були перенесені до Константинополя. У XII ст. дочка візантійського імператора Олексія Комнина (1081–1118 рр.) Варвара, одружуючись із великим князем Київським Святополком-Михайлом Ізяславичем, привезла їх із собою до Києва. Спочатку вони перебували у Михайлівському Золотоверхому монастирі (до часу його зруйнування більшовиками), а зараз – у Свято-Володимирському кафедральному соборі м. Києва.
Престольний празник цього дня святкують парафії в селах Черкаси Ковельського районного, Небіжка Ківерецького, Рудка-Червинська Камінь-Каширського, Угринів Горохівського деканатів.
Усі події 17 грудня за єпархіальним календарем – ocь тут.
