Тим, хто так запитує, маю відповісти: напевно, ми по-різному розуміємо, що таке видиме чудо. Для когось сходження сонця, світанок – це чиста астрономія. Для когось – чудо. Комусь потрібні фокуси, магія, аномальні явища, щоб вигукнути: «Дивіться, це чудо!» Мені ж достатньо бачити, як навколо вирує життя. Багато віруючих шукають мироточення ікон, нетління мощей, пророцтв старців (і не дуже аж старців, і не дуже й пророцтв, але все одно шукають). Для мене вже саме життя – це чудо і дар Божий.Є, очевидно, багато інших чудес і чудотворців вистачає. Але не про це я хочу сказати, відповідаючи на питання. Бачите, Бог мав приховати Свою присутність, щоб створити видимий світ. І світ, в якому ми живемо, є. Ми в ньому живемо. Це чудо? видиме? – питання риторичне.
Станіслав Єжи Лєц, польський філософ ХХ ст., говорив, що віра творить чудеса за принципом взаємності. Загалом світ наповнений незліченними чудесами, але найбільше з них – людина. Це не я сказав, це було ясно ще Софоклові, давньогрецькому драматургові V ст. до Р. Х.
