Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Проповіді

Господній Дух діє і нині!

Патріарх Філарет проповідує в луцькому кафедральному соборі Святої Трійці. Світлина інформаційної служб єпархії.

Проповідь Патріарха Київського і всієї Руси-України 20 червня, в день Святого Духа, у луцькому кафедральному соборі Святої Трійці.

Во ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

Дорогі браття і сестри, насамперед поздоровляю всіх вас із храмовим святом на честь Пресвятої Тройці.

Сьогодні Православна Церква згадує зішестя Святого Духа на апостолів. Для того, щоб зрозуміти, яка Його дія на апостолів, треба порівняти їх до зішестя і після. Згадайте, коли Христос спитав апостолів: «За кого ви вважаєте Мене?», Петро від імені всіх їх сказав: «Ти – Христос, Син Бога живого». І цей апостол, який назвав Ісуса Христа Сином Бога живого, відрікся від Бога. Оце наша людська неміч. З одного боку, ми віримо, що Ісус Христос – Бог, Син Божий, а з другого – виявляємо свою слабкість, неміч. А що ж сталося з апостолами після того як зійшов на них Святий Дух? Вони вже цього страху не мали. А безбоязно, сміливо проповідували воскресіння Господа Ісуса Христа. Не боялись!

А згадайте: перед явленням Ісуса після воскресіння апостоли сиділи у світлиці з замкненими дверима. Чому з замкненими дверима? Заради страху перед людьми. А коли Дух Святий зійшов, то вони вже не боялись ні людей, ні первосвящеників, нікого. Петро сміливо проповідував про воскресіння Господа. І вже не апостоли боялися, а первосвященики і книжники просили їх: «Не проповідуйте про воскресіння Ісуса Христа». Бачите, яка різниця?

Ззовні зішестя Святого Духа виявилося в тому, що Він зійшов у вигляді вогняних язиків. І це зішестя виявилося в тому, що апостоли стали говорить різними мовами. Не вчились тих мов, а стали говорити ними. Бо люди, які прийшли з різних країн, почули, що говорять їхніми мовами.

Але головне, що внутрішньо переродились апостоли: із немічних стали сильними, із грішних стали святими. І ця благодать зійшла не тільки на них, а й на всіх, хто був присутній там. А в подальшому Святий Дух дарується кожній людині під час Хрещення. І ця Його благодать діяла, діє і буде діяти. У чому ж ми бачимо дію Святого Духа? Який доказ, що Дух дійсно діє? Доказ у тому, що ці апостоли, будучи недосвідчені, підкорили вірі Христовій, тобто Христу, весь світ. Змогли! Могла б людська мудрість, людське красномовство, якого не мали апостоли, переконати вірити у воскресіння Ісуса Христа? А сталось це тому, що апостоли проповідували, а діяв Дух Святий через чудеса, які вони звершували.

Ось для прикладу: коли Петро вийшов із храму і до нього звернувся каліка, став просить у нього гроші, Петро каже: «Грошей не маю, а те, що маю, даю». А що мав апостол Петро? Мав дар Святого Духа звершувати чудеса. І маючи цей дар, сказав каліці: «Встань і йди!». І він встав і пішов. Або апостол Павло. Рушники його коли люди хворі прикладали до себе, – зцілялися. І спитайте в себе: рушник зцілив чи благодать Святого Духа, яка була з рушником? Звичайно, що Божественна благодать.

І такі чудеса звершували не тільки апостоли, а й інші віруючі в Ісуса Христа, тобто християни, які отримали дар Святого Духа. Одні – зцілять хворих, другі – говорить різними мовами, треті – розрізнять духів злих від праведних... Тобто різні дари отримали християни. І цим даром підкорювали Христові всю вселенну. Якою могутньою була Римська імперія! Могутньою, але Християнство перемогло цю язичницьку імперію; люди, які поклонялися бездушним ідолам, навернулись до Христа.

Але в самій Церкві спокою не було. Чому не було спокою в Церкві, де діє Святий Дух? Ішла боротьба. Зло, гріх був переможений Ісусом Христом, і смерть. Але зло не знищене остаточно. І тому в Церкві зло це є. В нас самих. І ця боротьба іде як в кожній людині, так і в святій Церкві. Йшла боротьба з єресями насамперед, тобто з ученням неправдивим про Бога, про Тройцю і про Господа Ісуса Христа. А спотворював це божественне одкровення людський розум. І в цій боротьбі хто переміг? Перемогла свята Церква. Перемогла всі єресі й утвердила віру правильну – православну віру. Дух Святий діяв тоді.

А зараз діє Він чи вже перестав діяти? І донині діє Святий Дух. Диявол через атеїстів хотів на світі [утвердити] безбожжя. І ви пам’ятаєте цю боротьбу, яка велася в нашій країні, в Радянському Союзі. Страшна боротьба ішла, і, здавалось би, що перемогти цей атеїзм державний неможливо. Але ми вірили, що перемога буде наша. На чому ґрунтувалася наша віра і переконаність? На тому, що ми сповідували віру, яку відкрив нам Сам Бог. І вірили, що Бога перемогти безбожники не можуть. І так сталося. Пам’ятаєте Хрущова, який обіцяв, що 1980 року настане комунізм. І де той комунізм? Комунізму немає і не буде. А Церква утвердилася і перемогла. А перемогла благодать Святого Духа, яка живе в Церкві.

Тепер візьмімо наш час, час незалежності України. Діє благодать Духа? Діє. Боротьбу відчуваємо ми всередині Церкви? Відчуваємо. Іде боротьба між Київським Патріархатом і Московським Патріархатом, як колись із єресями. Але ми, тобто Київський Патріархат, стоїтмо на прямій дорозі, сповідуємо істину. А чому ми впевнені, що стоїмо на правильній дорозі? Московські ж священики кажуть: «Ви – розкольники», бо ми відокремились від Московського Патріархату, «порушили єдність». На що відповідаємо: ми віру православну не порушили. Ми сповідуєм віру апостольську, віру святих отців, віру православну. А що змінилося? А змінилося те, що коли була одна держава – ми були в одній Церкві. А коли стала незалежна держава, то має бути і незалежна Церква, тобто автокефальна, як в кожній православній країні: Греції, Болгарії, Румунії, Сербії, Грузії та інших. Чому вони незалежні, автокефальні? А тому, що живуть у незалежних державах. І ми стали жити в незалежній країні. То ми маємо право мати незалежну Церкву? Чи всі мають право, а українці не мають? Маємо право. І ми це сповідували з самого початку, що в Україні повинна бути незалежна, автокефальна церква. Ми стояли за правду, за істину, а там, де істина, там Бог.

І ми бачимо тепер, як Господь допомагає нам, Київському Патріархату, отримати офіційно визнання нашої Церкви, незалежної, автокефальної. І яким чином це відбувається? Господь допустив нам війну. Війну на Сході. Допустив агресору відібрати в нас Крим. А згадайте: Росія – це ж «гарант». І цей гарант, замість того, щоби гарантувати нам територіальну цілісність, Крим відібрав. І ви пам’ятаєте, яке в Москві було торжество: «Крым – наш!». Отримавши Крим, вони не заспокоїлись, пішли далі – на Донбас. Але якщо ми не захищали Крим, то Донбас стали захищать. І отут почалась боротьба. Господь попустив це. Бо війна – не від Бога, і страждання – не від Бога. Війна і страждання – від злих людей, від агресора. Але Бог попустив цьому агресору захопить частину нашої території. А який результат цього? Результат в тому, що народ піднявся захищати свою Батьківщину. Виявилась любов до Батьківщини, така сильна, що молоді люди і люди похилого віку помирають. Вони не бояться смерті. А чому вони не бояться смерті? Бо вони люблять свою Батьківщину. А чому вони люблять? А тому, що благодать Святого Духа пробуджує любов до своєї рідної землі. І молода людина, всупереч природі своїй, яка хоче жити, віддає це життя за своїх ближніх, за свій народ. То це дія Божественної благодаті, яка живе в них.

Тепер подивіться, який рух пішов волонтерської допомоги. Це виявлення любові до свого ближнього, до свого народу, коли ти віддаєш постраждалим, на армію іноді останнє. Як мені, наприклад, розповіли: в Полтаві одна жінка збирала гроші на смерть, на поховання. Зібрала, а коли почалась війна, вона віддала цих 13 тисяч на військо. Що ж спонукало цю святу жінку віддать усе, як не любов, збуджена дією благодаті Святого Духа?

І ця війна виявила правду. Яку правду? Ми говорили, що Українська Церква повинна бути зі своїм народом. І Московський Патріархат теж говорив, що він з українським народом. А Господь створив умови цією війною і показав, хто з народом, а хто проти. Московський Патріархат не збирає гроші на підтримку нашої армії. Згадайте, як у Верховній Раді, коли президент вручав нагороди, посмертно і живим, уся Верховна Рада встала, й іноземці встали і вітали цих героїв, – а митрополит Онуфрій сидів і своїм архієреям заборонив вставати. І коли журналісти запитали, чому він так себе поводив, то сказав: «Ми не можемо шанувати вбивць». Тобто для нас вони герої, а для нього вони – вбивці. Ось бачите, як Господь показує, хто є хто. Якщо наша Церква з нашим народом, незалежною державою, то вони – дивляться на Москву, що їм там скажуть.

Нас називали розкольниками і називають. Переконували всіх, що ми неканонічна Церква, що таїнства, які здійснюються в нашій Церкві, неканонічні, і стверджували неправду. І тепер ця неправда виявилась через Всеправославний собор. Усі зібрались, а Російська Церква, Болгарська, Антіохійська і Грузинська відмовились. Але Російська Церква відмовилась останньою. Вона підбурили всі ці Церкви, щоб вони не їхали на Собор. А коли ці Церкви придумали різні причини і заявили, що не їдуть, тоді й Москва заявила, що не може приїхати, бо інші Церкви не їдуть. А який результат? А результат той, що, не зважаючи на ті Церкви на чолі з Російською, Вселенський Патріарх вирішив скликати Собор. Він переміг страх. До цього Патріархом володів страх. Боязнь розділення Православ’я. А подолавши страх, він вирішив проводити, всупереч Москві.

Чому Москва вирішила не їхати на Собор? Тому, що вона має досвід. У 1948 р., після перемоги Радянського Союзу над фашистами, Сталін вирішив провести Вселенський собор, усіх Православних Церков, і на ньому проголосити Москву першою замість Константинопольського Патріархату. В Константинополі дізналися про це і не приїхали, і Собор не відбувся. Так ось, пам’ятаючи те – що неприїзд зірвав Собор, – тепер вони думали, що як відмовляться, то Собор теж не відбудеться. Але він відбувається. А чому? А тому, що в цьому році в Швейцарії зібралися предстоятелі Православних Церков і вирішили там призначити термін, 16–26 червня 2016 р. Спочатку хотіли проводити цей Собор у Стамбулі. Москва запротестувала, бо погіршилися відносини Росії і Туреччини. Тому Москва попросила перенести Собор зі Стамбула в інше місце. І Вселенський Патріарх запропонував Крит, бо Крит – канонічна територія Патріарха. Не в Стамбулі, то на Криті. Москва погодилась, на місце і час, і з проектами документів, які мають бути прийняті. Більше того, Москва скликала свій архієрейський собор і затвердила все це. Виходить, що Російська Церква погодилася з Собором. А тепер відмовляється і відокремлюється від Вселенського Православ’я. А відокремлення це і є розкол. А нас звинувачують у розколі! А ми не хотіли розколу. Ми хотіли жити в єдності. Вони самі нас не визнали незалежною Церквою, а тепер самі попали в розкол. І це Господь виявив через цей Собор. Бо якби цього Собору не було, то продовжувався б той стан, у якому ми знаходимся. А тепер вони розкольники, бо не поїхали на Собор. А перед нами відкривається можливість отримати автокефалію. І тепер ми будемо в єдності з православ’ям. І таким чином діє Господь.

Але це стосується Церкви в цілому. Благодать же Святого Духа діє і в кожній людині. А в чому видно, що благодать Святого Духа діє у вас? Бо ви вірите в Бога і Спасителя, і в святу Церкву, апостол же Павло сказав колись християнам: «сама віра Господа Ісуса Христа і є дар Святого Духа». А ті, хто не вірять, – отим благодаті Святого Духа нема. А ми вірим. І тому наші таїнства канонічні й вірні. Але ми, знаючи, що благодать Святого Духа в наших серцях діє, повинні її не відштовхувать. Бо людині властиво її відштовхувати через гріхи: коли ми грішимо, порушуємо Заповіді Божі, говорим неправду, чиним беззаконня. Чи може бути благодать із неправдою? Не може. Значить, коли говоримо неправду, ми відштовхуємо від себе благодать Святого Духа. А нам треба, щоб вона діяла в нас. А коли вона діє? Тоді, коли ми говоримо правду. Тоді це дія благодаті Святого Духа. Тому кожен із нас може перевірити на собі: коли робимо добро, значить благодать Святого Духа діє. А коли ми чинимо зло, тоді благодать відступає. Але коли у нас вияляються почуття розкаяння у свої злих вчинках, то це теж дія Святого Духа. Пам’ятаєте: «покаяння двері відкрий, Життєдавче». Двері покаяння відкрий, Ти, Життєдавче. Бо я не можу сам, якщо Ти не допоможеш мені. Тому це для нас важливо, для спасіння. А Церква існує не для того тільки, щоб підтримувати державу, хоча і цим вона займається. Головне – це вічне життя. Ми повинні думати про наше вічне майбутнє. І в цьому нам буде помагати благодать Духа.

Тому, дорогі браття і сестри, будемо просить, щоб Дух Святий не покидав нас у [земному] житті і привів нас до вічного життя.

Слава Господу навіки-віків!

21 червня 2016 р. Інші проповіді за рубриками: Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку, Почесний Патріарх Філарет
Архів проповідей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери