Загальні відомості
Волинська єпархія – адміністративно-територіальна частина Православної церкви України (ПЦУ), яка об’єднує священнослужителів, ченців та мирян на території Луцького, Камінь-Каширського та Ковельського районів Волинської області.
Очолює єпархію архієрей, призначений Священним синодом. З 14 травня 2004 р. ним є митрополит Луцький і Волинський Михаїл.
Керівництво архієрей здійснює безпосередньо та з допомогою Управління єпархії (духовної консисторії), в якому діють різні підрозділи. Зокрема, це канцелярія (приймальна), інформаційно-видавничий центр, капеланська служба, паломницький центр «Україна», пенітенціарна служба, відділ з питань здоров’я та пастирської опіки медичних закладів, відділ у справах дітей і молоді, відділ екології та захисту довкілля.
Станом на 31 грудня 2023 р. в єпархії – 273 священнослужителів, 347 парафій, об’єднаних у 12 деканатів (Луцький міський, Луцький районний, Ковельський, Горохівський, Ківерецький, Цуманський, Рожищанський, Маневицький, Любешівський, Старовижівський, Ратнівський, Камінь-Каширський); шість монастирів, у яких спасається 34 насельників і насельниць.
Історія
Зародження християнства на волинських землях сягає, імовірно, IX століття, ще до входження нашого краю в Давньоруську державу, та пов’язано з місійною діяльністю святих рівноапостольних Кирила й Мефодія, учителів слов’янських. Побутує гіпотеза, що їх Моравська єпархія сягала по річку Стир, а у 870 році брати-просвітителі заснували архієпархію з центром у м. Ладомир (як гадають, тодішня назва Володимира).
Офіційна ж версія стверджує, що першу кафедру тут заснував рівноапостольний князь Володимир Великий у 992 році (включивши Волинь у свою державу) і поставив на єпископство Стефана І. Також є гіпотеза: його особлива увага до цих земель спричинена тим, що, скоріш за все, тут була його мала батьківщина (нині село Будятичі Володимир-Волинського району).
За правління волинсько-галицьких князів, у зв’язку із поділом Київської митрополії, переселенням Київського митрополита у Володимир-на-Клязьмі тощо, волинські землі перебували у складі Галицької митрополії. У литовську добу чималого розквіту Православ’я на Волині набуло за правління князя Любарта Гедиміновича. Проте після Берестейської унії 1596 року проходило поступове нищення польською владою Володимирської єпархії та перехід парафій до унійної Луцько-Острозької. В час панування Польщі на волинських землях чималий внесок у збереження тут Православ’я зробило Луцьке Хрестовоздвиженське братство.
Із 1795 по 1992 роки на території сучасної Волинської області діяли єпархії під різними назвами у складі Російської православної церкви. В окремі роки частина земель перебувала у складі Польської автокефальної православної церкви, Української автокефальної православної церкви.
У 1990 році зареєстровано першу в нові часи громаду, яка здійснювала богослужіння українською мовою, – в храмі Воздвиження чесного і животворчого хреста м. Луцька (належала до УАПЦ).
Із постанням у 1992 році Української православної церкви Київського патріархату першим єпископом Луцьким і Володимир-Волинським у її складі став Спиридон (Бабський). Далі кафедру очолювали: єпископ Серафим (Верзун), митрополит Іоан (Боднарчук), митрополит Яків (Панчук).
14 травня 2004 року керуючим єпархією призначено єпископа Михаїла (Зінкевича). Владика, нині митрополит, став 127-м православним волинським архіпастирем (починаючи від святителя Стефана).
З цього часу духовне життя волинян значно пожвавилося. Митрополит Луцький і Волинський Михаїл домігся позитивних змін в організації та розвитку єпархії, налагодив церковну дисципліну, дав поштовх різним сферам служіння.
За ці роки, зокрема, створено нові підрозділи Управління єпархії (духовної консисторії): інформаційно-видавничий центр (у його складі – інформаційна служба, пресслужба, сайт Pravoslaviavolyni.org.ua, редакція газети «Волинські єпархіальні відомості», радіостудія «Благо», телестудія «Собор», видавничий відділ та бібліотека-книгарня «Ключі»), паломницький центр «Україна», капеланську службу, пенітенціарну службу, відділ у справах дітей та молоді тощо.
З ініціативи владики розроблено єпархіальну символіку – герб і прапор.
Проводиться комплексна реставрація пам’ятки національного значення – луцького кафедрального собору Святої Трійці. Біля головної святині краю збудовано водосвятну каплицю, проведено ремонт будинку Управління єпархії та інших приміщень; триває благоустрій соборної території.
Після пожежі в 2005 р., яка знищила половину навчально-житлового корпусу Волинської духовної семінарії, що поруч зі Свято-Троїцьким собором, звели нову семінарську будівлю. 13 травня 2011 р. навчальний заклад реорганізовано в православну богословську академію (ВПБА).
Митрополит Михаїл відновив традиції щорічного паломництва до чудотворної ікони Холмської Богоматері, однієї з чотирьох найбільш шанованих на Русі (її оригінал зберігається в Луцьку, у Музеї волинської ікони). Започатковано проведення в обласному центрі загальноміського страсного хресного ходу Великої п’ятниці.
Управління єпархії уклало ряд угод про співпрацю з різними державними, навчальними та медичними установами.
За сприяння архієрея при облдержадміністрації створено Волинську раду Церков, куди ввійшли очільники основних християнських конфесій краю. Зокрема, з ініціативи ВРЦ щороку проходив різдвяний благодійний телемарафон «Бог багатий милосердям».
Триває відновлення давнього чоловічого монастиря Святителя Миколая Чудотворця в с. Жидичин Ківерецького деканату – обителі, заснованої раніше від Почаївської лаври. У «Літописі руському» згадку про неї датовано 1227 роком, коли до чудотворної ікони святого Миколая приїжджав прикластися князь Данило Галицький.
У Луцьку, в будівлі, що за Троїцьким собором, відкрито жіночу обитель Святителя Василія Великого, де є пекарня, швейна майстерня, а в підземеллі діє доброчинна їдальня. Створюються й розбудовуються інші монастирі та скити.
З благословіння владики в обласному центрі працює унікальна установа – музей історії Луцького Хрестовоздвиженського братства XVII–XXI ст. Його розміщено в будинку колишнього братського монастиря в Луцьку. Заклад одержав статус відділу Волинського краєзнавчого музею.
За роки служіння митрополита Михаїла єпархія збільшилася на 150 нових парафій, освячено 112 храмів.
22 січня 2017 р. Священний синод УПЦ КП розділив Волинську єпархію на дві – Волинську (тодішні Горохівський, Камінь-Каширський, Ківерцівський, Ковельський, Луцький, Любешівський, Маневицький, Ратнівський, Рожищенський і Старовижівський райони) та Володимир-Волинську (тогочасні Володимир-Волинський, Іваничівський, Локачинський, Любомльський, Турійський, Шацький райони).
Після одержання Православною церквою України Томосу про канонічну автокефалію від Вселенського Патріарха наша єпархія поповнилася 132-ма громадами та 19-ма священниками, що вийшли зі складу УПЦ (МП).
