Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіМіжконфесійні контактиІдеологія «русскій мір» – єресь? Думки богословів
Статті

Ідеологія «русскій мір» – єресь? Думки богословів

Віктор ГРЕБЕНЮК

Луцькі священнослужителі прокоментували появу Декларації щодо вчення про «русскій мір», яку вже підписали кілька сотень теологів.

Передбачається, що незабаром Вселенський Патріарх Варфоломій скличе пентархію – нараду предстоятелів п’яти православних церков, автокефалію яких підтверджено ще Вселенськими Соборами, для розгляду дій РПЦ. Напевно, йтиметься і про відповідність «русского міра» православному вченню.

«Русскій мір» створено в РПЦ, і ця концепція стала «ідеологічною основою» вторгнення російських військ в Україну. Нині в середовищі православних богословів усього світу розглядається Декларація щодо вчення про «русскій мір», і кілька сотень теологів своїми підписами під нею стверджують, що «русскій мір» – це єресь. Є також інші точки зору.

Ми звернулися до викладача Волинської православної богословської академії протоієрея Віктора Пушка та помічника ректора цього вишу ієромонаха Димитрія (Франківа), кандидата богословських наук, з кількома запитаннями щодо цього.

1. Якщо «русскій мір» це єресь, то якась нова чи вже відома? У чому її невідповідність чистому православному вченню?

о. Димитрій: Де-юре це ідеологічне вчення ще не єресь, де-факто воно таким вже є. Відбувається процес осмислення цього вчення світовими богословами як єретичного і шкідливого – і для православ’я, і для всього людства. Його оформлення та кристалізація вже відбулись, а вираження, зокрема в обґрунтуванні збройної агресії Росії проти України, відбувається на наших очах. Це нова єресь, яка увібрала в себе елементи колишніх викривлених християнських вчень, деякі видозмінивши (державно-релігійний цезаропапізм), деякі інтерпретувавши (етнофілетизм), деякі використавши як свою базисну основу (маніхейство), деякі взявши з глибоких російських історичних запасників (російський імперський есхатологізм), деякі, що стосуються сучасних особливостей, виробивши сама (імперсько-цивілізаційний месіанізм). Але як викривлення істини, що і є природою будь-якого єретичного вчення, ідеологія «русского міра» давня, як давня будь-яка неправда. Невідповідність її православному вченню полягає в тому, що вона викривляє і підмінює собою православне вчення, що і є сутністю єресі.

о. Віктор: Не варто пов’язувати богослів’я з ідеологіями та націонал-патріотичними рухами. В Росії провідні священники називають єрессю русофобію українців, у програмній статті агентства РИА-Новости – прямий заклик до знищення «єресі українства». Бачу, що слово «єресь» тепер стало не богословським терміном, не церковним означенням спотвореного, викривленого теологічного вчення, а інструментом боротьби. Готовий погодитися, що «русскій мір» єресь, так само, як єресь комунізм та фашизм. Були ж священники, які не засуджували Комуністичну партію, співпрацювали з нею, отримували преференції, в той час як комуністична та фашистська ідеологія винищила мільйони християн і не тільки. «Русскій мір» винищує українців без огляду, якого вони віросповідання, під його знаменами руйнують українські церкви, в тому числі Московського патріархату.

РПЦ, його очільники та ідеологи «русского міра» – не злі генії, не втілення жаху сьогодення, не втілене пекло. Не варто їх переоцінювати. Це рафінована посередність, безхребетна і не здатна сказати правду церковна нікчемність, зодягнена в дорогу одежу, хрести та панагії. Боягузи, що перетворили свою церкву на бутафорію. І саме те, що вони є співчучасниками злочинів проти людяності, свідчить про їх нікчемність як богословів. Єретик не є богословським невігласом. А банальність зла верхівки РПЦ полягає у відмові від мислення, нездатності до морального вибору, добровільному перетворенні себе на інструмент тоталітарної політичної машини. Для того, щоб бути єретиком і тим паче єресіархом, потрібні самостійне мислення та воля. Але подивіться на проповіді патріарха Кирила: у них немає живої думки, а суцільне повторення ідеологічних кліше, придуманих російською пропагандою.

РПЦ – не єретики. Швидше погоджуся з Девідом Бентлі Хартом: вони – фашисти. Керівництво РПЦ, в тому числі його очільники в Україні, священники, які пропагували або виправдовували, приховано чи відкрито, десятиліттями, а особливо після 2014 року єдність із Московською патріархією, – співучасники злодіянь проти України та її народу. Примітивні та банальні у своєму злі, але нічим перед Богом, Церквою та людьми не виправдані.

2. Що чекає РПЦ у разі визнання «русского міра» єрессю? Відлучення (анафема) з сім’ї православних Церков; позбавлення автокефалії; визначення, що РПЦ перетворилась на секту; розкол в РПЦ?

о. Димитрій:Якщо це відбудеться юридично-канонічно, то РПЦ повинна буде пройти «депутінізацію», або, інакше сказати, «деруськоміроізацію», щоб повернутися до сім’ї православних Церков (формально і сенсово). В іншому разі це викривлення поглибиться і тоді РПЦ стане не просто формально неканонічна (в чому так активно і самовіддано вони звинувачували довший час нас), а стане догматично неканонічною єретичною структурою з усіма наслідками. А далі – безліч варіантів розвитку подій: від спроб лікування такої хвороби, чи повернення через якісь церковні санкції, чи повне зупинення євхаристійного та богословського єднання, зважаючи на свідоме бетонування такої позиції всередині РПЦ. Підозрюємо, що доля РПЦ прямо залежатиме від долі російської держави, і падіння цієї держави, на жаль, може призвести до падіння й РПЦ (за прикладом подій 1917 р.).

Канонічно перший крок для світового православ’я в засудженні такого вчення – це оцінка діянь Кирила як неправильних, оцінка позиції РПЦ як неправильної і засудження вчення про «русскій мір» як єретичного. Втім, чи відбудеться таке юридично-канонічне засудження, чи ні, ми вважаємо, що РПЦ вже інфікована таким вченням і невідворотно потребує «депутінізації» і «деруськоміроізації», адже інакше РПЦ де-факто стане, за словами святителя Ігнатія (Брянчанінова), знаряддям втіленого зла. Тому, щоб не допустити такого, заради самої РПЦ, Вселенська Церква має осудити це викривлення і подати ліки для її оздоровлення.

о. Віктор: Мені байдуже, що чекає РПЦ. Персонально усім, хто ще в РПЦ вірить у Бога, бажаю щирого каяття та усвідомлення того, що накоїли. А установі під назвою РПЦ не потрібна повнота православ’я, саме керівництво в особі Священного синоду та Архієрейського собору, до якого належить увесь єпископат УПЦ МП на чолі з митр. Онуфрієм, позбавляє своїх вірних та клір спілкування зі Вселенським православ’ям свідомо. Вони можуть себе вважати найбільш істинною, правильною, канонічною церквою. Власне, ніхто не боронить, з цим вони носились усі 30 років незалежності. За плодами їх пізнали їх. Усе вже сказав їхній головний ідеолог Путін: «Всі здохнуть, а ми – в рай». Проблема в тому, що в раю місця не бронюються, – це не Кремль і не бомбосховище за Уралом.

3. Якими будуть дії УПЦ (в єдності з Московським патріархатом) у такому разі?

о. Димитрій:Як і завжди, починаючи ще від 90-х рр., спроби з усіх сил вдати, що нічого особливого не відбувається, – це змова проти істинного православ’я, носієм якого є патріарх Кирил і РПЦ, та, наче «гонима і переслідувана» Церква, УПЦ (МП) далі продовжуватиме свою діяльність як філія РПЦ. Тобто таке засудження, на нашу думку, ніяк не вплине на поведінку і позицію МП. Будемо спостерігати дива викручування і канонічної еквілібристики (втім, як і завжди, коли мова йде про інтереси Росії та її структурних елементів). Щось на зразок: «Ми про це нічого не знаємо і не розуміємо, та все одно наш патріарх – Кирил і Русь свята». Єдине, що може вплинути реально на зміни всередині МП, – це спільна категорична позиція української держави й українського народу в несприйнятті деструктивної діяльності МП під будь-яким прикриттям. Або – ще раз, на жаль, – сумні та прикрі події всередині самої РПЦ.

о. Віктор: До останнього будуть сподіватися, що збережеться статус-кво. Вони в цьому меркантильно зацікавлені. Москва – у збереженні свого церковного васалітету в Україні, московські єпископи – у збереженні своїх єпархій, бо це дохідна частина їх існування. А попи роками проповідували своїм парафіянам брехню про розкол, неканонічність та безблагодатність Української Церкви. Тепер дійшло до того, що самі (щонайменше, ті з них, хто освічені та притомні) в це не вірять, а частина людей, у такому наративі вихована, і далі вважає, що Бог тільки в їхній церкві. В УПЦ (МП), на мою думку, вичікують, бо не знають, як діяти. А в таких випадках найкраще – бездіяльність: пересидіти, перечекати, назвати це «молитвою за Україну». Духовному квієтизму (споглядальній поведінці) багатьох православних – мовляв, моє діло молитися – не може бути виправдання. Провідні богослови у своєму зверненні, опублікованному на сайті Волоської богословської академії, докоряють тим, хто молиться про мир, але не здатний активно творити мир через страх або відсутність віри. Саме в такому стані зараз знаходиться УПЦ (МП). Поки Новінський з Добкіним «та іже с німі» не придумали, а з офісу Президента, СБУ, прокуратури жорстких і прямих обвинувачень, підозр, справ на вулицю Лаврську не надходить, державні історичні пам’ятки, як то Лаври, монастирі, семінарії (напр., Волинська), залишаються в їх розпорядженні та використанні. Московський патріархат безбідно та безтурботно буде далі проводити свою псевдоцерковну місію в Україні. Доти, доки віруючі, громада не скаже своє рішуче слово.

***

Пентархія – це концепція, розроблена богословами Візантійської імперії, згідно з якою вирішення найважливіших питань у Церкві, окрім Вселенських Соборів, перебуває у віданні глав п'яти основних єпископських престолів. Нинішня пентархія – це предстоятелі Константинопольського, Олександрійського, Антіохійського, Єрусалимського патріархатів та Церкви Кіпру.

Як уже повідомлялося, недавно в Африці, на території Олександрійського патріархату, незаконно створили екзархат РПЦ. Тож Патріарх Олександрійський і всієї Африки Феодор надіслав листа Вселенському Патріархові Варфоломію з проханням зібрати пентархію. Стало відомо, що це відбудеться у квітні ц. р. Ймовірно, тоді буде розглянуто і відповідність православному вченню концепції «русского міра».

Ось оригінал і переклад згаданої Декларації.

18 квітня 2022 р.
Інші статті за рубриками: Міжконфесійні контакти, Ієромонах Димитрій (Франків), Протоієрей Віктор Пушко
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери