Чому не замінили дату святкування Великодня в Україні? Що є гріх на піст? Чи замінить штучний інтелект священників? Про це і не тільки – митрополит Луцький і Волинський Михаїл у передачі «Прайм-тайм» 8 квітня на телеканалі «Конкурент Україна». Ведучий Євгеній Мікоян.
– Ведучий: Владико, от ми зараз живемо в стані, як би це не смішно звучало, якогось такого календарного шпагату. Спочатку було дуже багато спорів про Різдво, яку дату святкувати. Україна вже декілька років святкує з більшістю цивілізованого світу – 25 грудня. А от з Великоднем – якась от магія. Ніби хочемо бути зі всім світом, але при цьому бачимо, як виходить. На Вашу думку, це питання віри, традицій чи яка причина розбіжності дат у цьому святі?
– Митрополит: Є свята, які ми визначаємо за нерухомим календарем. Це, власне, Різдво, чітко в даті. І ми на Волині, – пам'ятаєте? – започаткували це, втілили. І потім Православна Церква України й УКГЦ прийняли таке ж рішення про святкування 25-го числа. Ніяких протестів, несприйняття абсолютно ми не бачили тому, що це органічно, це логічно. І коли ми йдемо в Європу, то в більшості ми сповідуємо не тільки цінності якогось масштабу політичного, а й загальні принципи, які стосуються церковного життя, християнського життя.
Ми перейшли на новоюліанський календар (є юліанський, новоюліанський і григоріанський). Люди домовилися, що 25-го… Немає в Євангелії написано, коли народився Христос, є люди, які домовляються, поняття віри тут немає. Як і Пасха: це знову ж таки домовленість. Єдине, що ми знаємо, – Христос воскрес після єврейської Пасхи… І перші Вселенські Собори встановили: тиждень після іудейської Пасхи. Загально звучить таким чином: після весняного рівнодення, а воно у нас 21 березня, першого повного місяця – оце буде Пасха. Одна християнська спільнота вважає, що достатньо, щоб повний Місяць був після 21 березня і ми вже святкуємо Пасху. Інша християнська спільнота вважає, що повинен пройти повний цикл до повного Місяця, тобто 21 березня настає, мусить бути молодий Місяць, мусить бути повний Місяць і, відповідно, тоді настає Пасха. Тобто закладають різні принципи. Все це про що говорить? А як домовляться. Значить, немає тут догматики.
– Я хочу тоді запитати. Ви кажете, що дата історично склалась у політичному контексті. Так, різні конфесії, різні історичні періоди, різний контекст, воно міняється. Але от мені цікаво, Ви наголосили за Місяць. А чому саме визначили аспект астрономічний, на Місяць орієнтуватись?
– Тому, що принцип календаря єврейського теж був за місячним циклом. І тому воно якби спадково пішло, оці місячні цикли. Причому місячні цикли, найцікавіше, починалися з весни, не з січня, а з весни. Весна була характерна для всіх як початок нового життя. Весна на Благовіщення, не в якийсь інший час.
– Не думав…
– Так Господь управив. Тому згідно з місячним циклом грудень – не дванадцятий місяць, а десятий (дека), жовтень (октобер) – не десятий, а восьмий. І тоді у нас виходить: грудень 10-й, січень 11-й, лютий 12-й і з березня знову починається. Тому що згідно з цим місячним циклом існувало все у природі. Тому що Місяць, як і Сонце, впливав на життя людини. Відповідно до цього люди шанували і Сонце. Зокрема, із Сонцем пов'язане Різдво Христове, а відносно Місяця встановлюється Пасха. По світилах люди завжди йшли... Коли народився Христос, волхви за чим ішли? За зіркою. Космос – це гармонія, красота і порядок. І тому за цим принципом весь час рухається все людське життя. І сьогодні, коли ми знаходимо ці різниці, ці принципи, ми кажемо: є похибка в юліанському календарі. І там у Середньовіччі змінили його на так званий григоріанський календар. Пасха щодо того змістилася, все змістилося, і треба відштовхуватися від іншого начала, щоб сказати, коли Пасха.
Волиняни, велика кількість яких за кордоном була, перші звернулися про святкування Різдва. Європа святкує Різдво 25-го, [там це вихідний день, а не 7 січня], вони кажуть: «А що нам робити?» Ну, святкуйте. Ви живете за кордоном, мусите жити згідно з тими законами, які існують на тій території.
І знову ж ті самі парафіяни наші, які виїхали чи вимушено проживають за кордоном, кажуть: «А Пасху?» В них же робота й вихідні теж по-європейськи. Святкуйте так, як заведено на цій території. І я думаю, що наступного року буде дуже багато людей, які будуть ставити питання, щоб з Європою святкувати і Пасху Христову. Адже це те, про що ми домовилися. Це не догматика, це домовленість, за яким принципом вичисляємо Пасху і святкуємо. Тому Волинь тут знову ж таки буде продовжувати ініціювати, щоби як Різдво, так і Пасху святкувати разом з Європою.
– Ми зрозуміли: це не догматизм, це домовленість. А як Ви дивитесь на те, якщо святкують два рази – і по-європейському, і як в нас зараз в Україні? От, наприклад, людина поїхала до рідні в ту ж саму Європу, там відсвяткувала. Або в них є тут католики рідні, вони відсвяткували цими вихідними, але, відповідно до їхніх вірувань, Великдень тільки настане. Вони можуть святкувати двічі?
– Можна святкувати, скільки хватить грошей.
– О, це гарна відповідь, до речі.
– Ну, що таке? Ми кожний сьомий день кажемо: «Вітаємо вас з воскресним днем!». Кожний сьомий день у нас рахується як день воскресний. І ми на ньому робимо акцент, звершуємо відповідні богослужіння і кажемо: «Вітаю вас з воскресним днем!». Кожний сьомий день можна казати: «Христос воскрес!» Тому тут проблема не у святкуванні, проблема, що ми ісповідуємо за святкуванням.
– Який сенс вкладаємо.
– Ми ж вкладаємо, що Христос смертю смерть подолав і згадуємо це згідно з Його земним життям… І домовляємося, що тоді ми святкуємо. Тобто це домовленість. Тому треба не просто думати про свято, треба думати про роботу і про святкування. Шість днів працюєш – сьомий день святкуєш…
– От, до речі, перед з такими великими святами завжди йде піст. І ми з Вами колись говорили про піст. Ви казали, яке він значення має, так? Це очищення себе зсередини, це підготовка моральна. Але є такий момент – багато людей між собою змагаються: я от пощу, я не їв тиждень того-то, – і хто довше протримається. І, якщо говорити про серйозний підхід до посту, от з Вашої точки зору, що гірше у піст: з'їсти, наприклад, шматок сала чи в соцмережах написати якісь гнівні коментарі?
– Ви знаєте, піст присвячений чистоті душі, чистоті думок і чистоті слів. От цьому присвячений піст. А яку ти форму виробиш: чи тобі помагає не їсти й так очищати свою душу, чи ти їси і це не шкодить очищенню твоєї душі… Іоан Золотоустий в Слові огласительному на Великдень говорить: «Ті, що постилися, і ті, що не постилися, – звеселіться сьогодні!» І що таке піст? Обмеження. А це абсолютно індивідуальні речі. В чому полягає твій піст: в їжі, поведінці, словах, у якихось діях, які ти вчиняєш? Ти обмежувати повинен сам себе. Забагато балакаєш – менше балакай, забагато їси – менше їж, багато лінуєшся – більше працюй. Тобто це час удосконалення.
– Бути чесним перед собою, виправити ті помилки, які в тобі…
– Намарно називати постом, якщо ти не їв ковбаси, а пішов когось облаяв чи зробив щось іще погане. Цей піст не зараховується.
Для того, щоби прийняти воскреслого Христа і бути очищеним від гріха, треба душу свою підготувати. Повинен бути певний аскетизм, який починається із обмеження, коли ти маєш працювати над собою сам. Ніхто над тобою не буде працювати. Сам знаєш свої гріхи, сам знаєш свої недоліки і повинен працювати над удосконаленням, бо «неправедні Царства Божого не успадкують» (1Кор. 6:9), «і не ввійде до нього ніщо нечисте» (Одкр. 21:27)... Тому Церква весь час наштовхує людину, щоб вона працювала над собою. В першу чергу була цікава самій собі і була цікава оточуючим.
– Іноді люди до цього готуються, іноді це роблять так, коли вже є якась звичка. От мені цікаво, а Ви скільки десятиліть у цьому всьому, до посту якось готуєтесь чи коли настає піст, Ви тоді чітко знаєте, що треба робити?
– Більш розсудливо я почав підходити до посту, коли вже був безпосередньо в Церкві. Тому що у миру піст – це було просто стримання чогось не їсти. Я не знав, коли він починався, але якщо в нас купили халву, то це вже почався піст, – куплялась така банка халви. Все, м'яса нема, молока нема; хліб, халва, чай – піст. Якщо ж починають пекти коржики, то Пасха наближається. Оце в моїй свідомості було.
Коли став дорослим, звичайно, проходячи служіння в церкві, вже читаєш більше церковних текстів, слухаєш більше текстів, тоді прийшло переосмислення. А чим я вдосконалювався? У мене був такий піст, що до двох неділь не їв узагалі. Було таке, що до тижня взагалі не пив води. Вважав, що я пощуся, я правильно роблю і скільки я можу це витримати. І коли вже починається затуманення голови, я не то щоб припиняв, а давав більше води організму. Це була тепла вода і мед. І далі продовжував. Але якщо вже перемолишся і неусвідомлено молишся, я тоді вже давав якусь їжу.
Експерименти були з різним віком, різні були випробування. Але, в першу чергу, почав ставити собі за мету, що обмежувати себе фізично в їжі треба до такої міри, щоб тобі нічого стороннього не заважало молитися. Якщо надмірно постишся і це тобі заважає молитися – починай їсти. Але тоді рот на замок, язик тільки присвячений для того, щоб читати і співати, а я ніс кліросний послух. Тобто певний досвід у мене є. Було в кожні роки по-різному. Я би не сказав, що були два роки схожі. Був такий період, що ми служили у тимчасовому храмі і спали на дошках тому, що там підлоги ще не було. І ти собі лягаєш, замотався, поспав там пару годин. Вночі встаєш читати Псалтир. Так тиждень можна було займатися, два тижні можна було займатися.
– Тобто Ви свої межі шукали?
– Я свої шукав. Шукав духовне вдосконалення через певні фізичні обмеження. І весь час шукаєш баланс. І кожен рік інший стан здоров'я, інший вік, інші випробування. Не можу підказати комусь, як треба правильно поститися, бо це все дуже індивідуально. І тому коли сьогодні людина поститься, то що б вона не робила, – якщо вона працює над своєю недосконалістю, я це тільки вітаю. А чи вона їсть ковбасу, чи не їсть ковбаси, це мене не цікавить. Це її особливі знання і розуміння. Тож я би не брався комусь підказувати, як треба поститися. Постися так, щоб твоїй совісті, твоєму розуму було приємно те, що ти робиш, і зрозуміло, для чого ти це робиш.
– Мені, владико, дуже подобається, що з Вами можна поговорити на різні теми, тому що Церква повинна цікавитись, чим живе світ і реагувати на нові виклики, запити, чим живуть парафіяни. В мене таке питання. Живемо в період, коли штучний інтелект розвивається настільки швидко, що іноді ти навіть не встигаєш спробувати першу версію, а вже 10-та вийшла. От мені цікаво, як Ви думаєте, штучний інтелект зможе замінити священника на Сповіді чи на проповіді, чи все-таки тут важлива емпатія і відчувати це?
– Щодо штучного інтелекту я б для тих, хто йому передає завелику увагу, сказав другою заповіддю: «Не сотвори собі кумира». Тобто май свій розум. Це все-таки технічний засіб, який тобі дає певну інформацію. Але штучний інтелект ніколи не замінить живу людину. Як можна підійти, втішити, поцілувавши й обнявши, передати тепло душі? Він це не зможе зробити. Звичайно, що певну інформацію священнослужителі будуть використовувати по ліності своїй. Наприклад, послухаймо відому людину на таку-то тему. Так, можна послухати, але де втішення? Ми втрачаємо те, чим Церква завжди була в пріоритеті. Це духівництво.
– Допомога ближньому.
– Так, духівництво. Духівник – це людина, яка живе на засадах любові і вчить, як жити на засадах любові. Інтелект цієї любові не дає. А Бог – це є любов. Штучний інтелект цього не дасть, змодифікує інформацію уже з висловлених думок. Буде такий пустий дзвін. Дзвін є, а любові нема. І техніка буде повторювати цих пустодзвонів, коли людина говорить, але не від серця говорить. Пустодзвін, пустоцвіт. Воно цвіте гарно, плоду ж нема і запаху нема, але гарно. [...] Тому воно не замінить, але зловживання будуть. Кажуть, батьківську любов ніхто не замінив і замінити не зможе. Християнську любов ніхто не замінив і замінити не зможе. І Христа ніхто не зможе нам замінити… Інтелект це штучний, але хтось його запрограмовує, воно не само по собі живе. Тоді стоїть питання: а хто маніпулює нашим розумом?
– А це правильне питання. Я колись спілкувався з колишньою колегою. Вона зараз в Канаді займається дослідженням дезінформації. Вона розповідала про методи навчання штучного інтелекту. Йому дають, наприклад, список 300 000 сайтів: будь ласка, вивчай з них інформацію, на них навчайся. І він навчається на сайті, де інформація деформована, де інформація із вмістом пропаганди. [...]
–Довіряй, але провіряй. Повинний жити своїм розумом, і жити по своєму серцю. А решта – це інформація, яку ти звідкись черпаєш. Колись ця інформація черпалася на досвіді прожитого від людини до людини, і з уст в уста. Сьогодні цю інформацію ми черпаємо із технічного засобу. На основі досвіду, який вже хтось раніше прожив і передав це в ефір. Ефір усе перемішав і видає, що бажано. Причому точно не каже, так – і вашим і нашим, так легесенько.
– Оце послухати, знаєте, звучить як колись, у ті часи – там був пророк і був лжепророк. А тут всі разом, і ти розбери вже, де що говорить.
– Тому штучним інтелектом користуватися треба, а чинити треба по совісті. [...]
– Наостанок скажіть якесь привітання до Великодня нашим глядачам.
– Я найперше хочу привітати усіх вас із наступаючим великим святом Пасхи Христової. Що б нам не говорили про життя, що б нам не говорили про наше теперішнє, наше майбутнє, Христос воістину воскрес. І оця радість про Світле Христове Воскресіння сьогодні вчергове надихає нас на розуміння, що жити треба, життя продовжується. Незважаючи на випробування, незважаючи на кількість труднощів, страхів, небезпек, смертей, які ми бачимо навколо себе, неправди, яка є в цьому світі, Христос усе це переміг.
Сьогодні потрібно Христа повернути у своє серце. Сьогодні потрібно Христа повернути у свою голову і орієнтуючись на Христа, продовжувати жити. Тоді завжди буде сенс, тоді завжди буде перспектива, і тоді завжди буде впевненість у завтрашньому дні. І воістину, це момент щастя, коли людина живе з Христом, бо щастя – це піднесений стан душі в певному проміжку часу. А це, в першу чергу, тоді, коли ти живеш з Христом, Христос живе в тобі.
