Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіМихаїл (Зінкевич), митрополитУ Ратному куполами засяяв український собор
Статті

У Ратному куполами засяяв український собор

Наталія КРАВЧУК

Храм будували 20 років

Цієї неділі селище Ратне на Волині прокидалося під особливий церковний передзвін. Він кликав православну громаду на освячення Свято-Іллінського собору УПЦ Київського патріархату. Нарешті на Ратнівщині велелюдно молилися українською! Храм, розрахований на півтори тисячі прихожан, був повний. Люди вперше ось так разом, стоголосо, промовляли рідною мовою «Отче наш» та «Символ віри», а після закінчення служби співали гімн України.


Дерев’яну святиню спалили радянські війська

Подія воістину знаменна. Люди несміливо розпочинали цю святу справу ще 1992 року. У краї, який заполонили храми іншої конфесії, довго боялися підняти голову і сміливо заявити: ми – українці й хочемо молитися рідною мовою, а не чужинською. Освячення величного собору, що куполами сяє ген-ген у далечінь, дало відповідь усім, хто не вірив, перешкоджав, лякав громаду. Люди дочекалися – їхня любов до Бога і до України перемогла усі негаразди.

Селищу Ратне 825 років. Майже чотириста літ воно жило під благословенним покровом саме Свято-Іллінського храму, який пізніше був знищений. Ця свята обитель служила духовною опорою для ратнівчан та мешканців ближніх сіл. Старожили згадують: у роки Другої світової війни тут люди молилися українською мовою. Попередня церква була дерев’яною, але настільки великою, що в сонячний день її золоті бані було видно за десятки кілометрів – з Буцинської гори, що у сусідньому Старовижівському районі, а дзвони сповіщали про початок служби мешканцям довколишніх сіл Лучичі, Заброди, Прохід та Гірники. Але у 1944 році храм згорів. Його спалили… солдати Червоної армії. Річ у тім, що на дзвіниці заховався ворожий коректувальник. Він направляв фашистську артилерію по радянських військах, що наступали. Ворога вирахували, по ньому відкрили вогонь. Та, знищуючи дзвіницю, радянські артилеристи спалили і стародавній храм. Паламар, що став свідком пожежі, кинувся рятувати церковне майно – і сам загинув.

Майже півстоліття про святиню віруючим нагадувало згарище. І ось, коли Україна здобула незалежність, патріотично налаштовані ратнівчани вирішують зареєструвати церковну громаду імені пророка Іллі. Це була перша в районі релігійна община Київського патріархату. Очолив її священик з Львівщини Роман Бодак, який перевівся у Ратне з Луцька (служив у Свято-Троїцькому кафедральному соборі).


Сучасні бузувіри нищили освяченого хреста

Перші пожертви на храм принесли колядники. Тоді в Україні «ходили» купоно-карбованці. Наколядували майже півмільйона! Звісно, будівництво собору потребувало значних фінансових вливань. І тут відгукнулася діаспора. Хтось передавав кошти землякам з Америки, хтось – з Австралії, хтось – із Канади. Особлива вдячність Осію Іванюку, який першим допоміг грошима з Нью-Йорка (США). Освятили місце під храм, почали зводити капличку. Аж раптом одного дня прийшли до духовної святині, а хреста нема. Бузувіри викопали його і викинули в річку…

Всього натерпілася православна громада, були пересуди і відверті погрози, та від ідеї мати свою, справді українську церкву не відмовилися. І ось тепер, через 20 років від закладення першого каменя, їхні сподівання справдилися.

Свято-Іллінський собор велично вознісся над Прип’яттю – майже там, де колись стояв дерев’яний храм. Маківки грають золотом у небесній блакиті й віддзеркалюються у водах ріки, що омиває його підніжжя. Місце справді благодатне.

У неділю чин освячення звершив митрополит Луцький і Волинський УПЦ КП Михаїл. Йому співслужили настоятель собору Святого пророка Іллі та декан Ратнівського району митрофорний протоієрей Роман Бодак, ковельські районний та міський декани протоієреї Іоан Бонис та Анатолій Александрук, настоятель храму села Облапи Ковельського району отець Любомир Чехович, Камінь-Каширський районний декан отець Володимир Мицько, Старовижівський декан протоієрей Іван Зеленко, протодиякон Луцького кафедрального собору Святої Трійці Микола Коць. І хоч надворі весь день сіяв дрібний дощ, ратнівчан це не злякало – храм повнився прихожанами та українською молитвою. Радість вірян розділили радник голови Волинської облдержадміністрації Андрій Харлампович та селищний голова Ратного Володимир Кулик, представник народного депутата Степана Івахіва Володимир Бащук. Звершилося! Люди згадували, як тулилися у маленькій капличці й мріяли про просторий храм, як по копійці стягували гроші, як підсобляли роботою. Хтось цеглу клав (на будівництво пішло півмільйона штук!), хтось – плитку, хтось штукатурив, білив, ставив двері… Ім’я кожного жертводавця збережено для історії. Головним сподвижникам – Олександру та Ларисі Іванюкам – вручено ордени Святого Миколая Чудотворця та Великомучениці Варвари. Також медалями за жертовність відзначені Павло Корпач, Володимир Бохонюк, Віталій Пась, Сергій Іванюк, Віктор Корсак, Вадим Супрунюк, Віктор Романик, Леонід Себестянович, Галина Домбровська та Віталій Ферчук. Подячними грамотами – ще кількадесят ратнівчан, зокрема й районна організація «Правого сектору» – за практичну допомогу в будівництві й облаштуванні святої обителі.

Добрим словом згадали і тих, хто стояв біля витоків храму, але так і не дочекався завершення будівництва. Це Василь Шопук, Калина Ньорба, Євдокія Пінкевич, Павло Ленартович, Володимир Себестянович, однофамільці Петри Пінкевичі, Рая Себестянович, Віра Моргунова, Ніна Михайловська, Володимир Пінкевич та інші. Віриться, що вони посміхаються з небес, споглядаючи на освячене їхнє дітище.


Духовний капітан

Під час проповіді після служби Божої Ковельський районний декан протоієрей Іоан Бонис у своїй проповіді наголосив:

– Тут ви будете вінчати сім’ї, тут ви будете хрестити дітей, звідси будете проводити людей у вічність. Сьогодні радіє громада. А найбільше – ваш духовний пастир, настоятель отець Роман, який усі ці двадцять років разом з вами йшов нелегкою пастирською дорогою. Він – духовний капітан вашого духовного корабля, який вистояв усі бурі та впевнено привів цей корабель до освячення.

Зі зворушливою промовою звернувся до громади владика Михаїл. Він порівняв будівництво головного українського храму Ратнівщини зі шляхом, який долали євреї, шукаючи землю Обітовану.

– Ось і ми увійшли у цю землю, воскресли від рабства, – наголосив владика. – Оце є наша Пасха. Бо Христос воскрес у наших серцях, в нашому розумінні, у нашій позиції. Оце наша свобода, наш вибір, наше бажання. І тільки Божа сила, Божа благодать здійснює нашу перемогу. Тому нікого і нічого не бійтеся. Ви сьогодні у своєму храмі, молитеся рідною мовою, тож Господь нас чує. Україна є, Українська церква і українська ідея є. Тому я сьогодні вітаю всіх вас, бо ви справжні українці, ви молодці. І хай хрестини та вінчання будуть домінуючими требами у цьому храмі.

Також священство з парафіянами помолилося за мир в Україні та щоб з фронту не повертався «вантаж-200». А ще – біля храму освятили прапори України та Європейського Союзу під звуки духового оркестру ратнівської музичної школи та Гімн України.

Visnyk.lutsk.ua

15 грудня 2015 р. Інші статті за рубриками: Камінь-Каширський деканат, Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку, Ратнівський деканат, Старовижівський деканат, Протоієрей Анатолій Александрук, Протоієрей Роман Бодак, Протоієрей Іван Бонис, Протоієрей Іван Зеленко, Архідиякон Микола Коць, Митрополит Луцький і Волинський Михаїл, Протоієрей Володимир Мицько
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери