Запитання: «Іноді чуємо таку думку: якщо людина не може виділити в неділю час для молитви в храмі, то як вона зможе бути в майбутній вічності з Богом? А взагалі, у чому полягатиме вічне буття людини?»
В осягненні Всевишнього. Хоча при створенні людини і було сказано «Добре» (Бут. 1:31), це не означає, що створена Богом людина не може більше вдосконалюватися. Оскільки сенс нашого життя – «стяжання благодаті Духа Святого», то це процес нескінченного осягненнясвятості Бога. Сказано: «Будуть праведні прославляти ім`я Твоє; непорочні оселяться перед лицем Твоїм» (Пс. 139:14).
Жити перед лицем Божим – означає насолоджуватися досконалістю Творця. Але навіть у вічності ми не зможемо осягнути
і частини слави Творця. В Книзі Іова сказано: «Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш зовсім пізнати Вседержителя?» (Іов. 11:7).
Отже, вічне осягнення Всевишнього буде означати вічне зростання в його благості й любові. А, як вчать святі отці, вічність у Бога – це не одноманітність, а чудове різноманіття, про яке ап. Павло писав: «Не бачило око, і вухо не чуло, і те на серце людині не приходило, щоБог приготував тим, хто любить Його» (1 Кор. 2:9). А сучасний богослов Іоан Зізіулас, так висловився про це: «У вічності не буде межі людському зростанню, бо людині буде чого повчитися у Бога, і Богу є чого навчити людину».
