Ремонт, дрова та рибна ковбаса: показали, як живуть монахи у Луцьку

Мої кроки гучно відлунюють у напівпорожніх приміщеннях кімнатах Замкового Свято-Архангельського чоловічого монастиря. Я прийшла сюди напередодні Великодня. Аби побачити,як готуються до свята Воскресіння монахи.

Великдень у монастирі дещо відрізняється від традиційних уявлень про свято. Тут також прибирають, тримають піст і завчасно готують ковбаси. Щоправда, риб’ячі. Однак, основні підготовки монахи здійснюють під час молитви. Адже головне – аби Великдень настав у серці.

Про те, як живуть луцькі монахи, та що вони кладуть до своїх пасхальних кошиків, дізнавалися журналісти Район.Луцьк.

СЕМЕРО ЧОЛОВІКІВ

У величезному приміщенні колишньої Луцької тюрми – порожньо. Сьогодні тут служить всього семеро чоловіків: один ігумен, два ієромонахи і чотири послушники. На порозі мене зустрічає ієромонах Арсеній. Він розповідає про життя тут, а стіни колишньої катівні, наче бальзам, ловлять його спокійний голос. І собі заспокоюються.

Чоловік служить уже 10 років. З дитинства він розумів, що хоче присвятити своє життя служінню Богові. Згодом познайомився з особливостями життя у монастирі, і прийняв постриг.

«Монахи, вони відрікаються від світу цього. У нас у монастирі вже свій, внутрішній світ. Ми присвячуємо своє життя Богові, як були колись присвятили апостоли, що ходили за Ісусом Христом. Ми живемо в молитві і в пості. Тут, у монастирі, ми ніколи не їмо м’яса. Під час християнського посту відмовляємося навіть від риби», – починає розмову Арсеній.

ЖИТТЯ В МОНАСТИРІ

Прокидаються монахи зазвичай о шостій ранку. До 7:30 у них є час на ранкові процедури. Також ці півтори години чоловіки використовують для приватних молитов, читання псалмів та багато чого іншого. Це так зване келійне правило, яке вони собі встановлюють з благословення ігумена. З 7:30 розпочинаються молитви у храмі. Далі – служба.

«Поки піст, ми служимо Великопісні служби. Далі вже сніданок чи обід – як вийде. Після того кожен монах має свій послух. Хто прибирає на кухні, хто готує їжу, хто робить ремонт, а хто – коле дрова. Все тут робимо самі. Дуже рідко допомагати приходить хтось із зовні. Тому монахи вчаться робити все».

«Знаєте, коли монах працює – все навколо зникає. Він навіть не пам’ятає про той світ. В праці, в молитві не турбують жодні неправильні думки, не бентежать жодні спокуси».

Далі на монахів чекають вечірні молитви, а після них – вже легенький послух: прибирання чи щось подібне.

З дев’ятої вечора і аж до півночі тут тривають нічні молитви.

ПОСЛУХ

Окрім постійного життя в молитві, монахи роблять роботу. Найрізноманітнішу. Оскільки живуть вони у дуже старому приміщенні, ремонт у історичній будівлі вони роблять безперервно. Повільно пересуваючись з кімнати до кімнати, власноруч вони шпаклюють, проводять труби і роблять все, аби зробити колишню тюрму придатною для життя і служіння.

Оскільки жінок у них тут нема, то і традиційно «жіночу» роботу чоловіки беруть на себе. Самі роблять закрутки, самі прибирають, готують, прасують і перуть.

ВЕЛИКДЕНЬ У МОНАСТИРІ

Насамперед до світлого свята Воскресіння Ісуса Христа монахи готують свої серця, наповнюючи їх найчистішою молитвою. Не оминають, однак, і традиційних приготувань.

До Великоднього кошика монахів не входить м’ясо. Від нього тут відмовляються не тільки у піст. Ковбаски у їх святкових кошиках, однак, є. Її тут роблять із риби. Величезну святкову рибину готують напередодні. Монахи розповідають, що інколи ходять рибалити самі. Часто, однак, рибу їм дарують небайдужі християни.

Писанки чоловіки також пишуть власноруч.

На всенічній службі вони самі собі освячують кошика, і разом сідають до святкового столу.

Тут все роблять разом. Семеро чоловіків слідкують за господарством, моляться, відрощують бороди, як в Ісуса, роблять ремонт у старій тюрмі і будують недільну школу. Все, аби догодити Богу.

І Бог їх чує, і відповідає їм.

Lutsk.rayon.in.ua