Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіЧернецтвоЖидичинська архімандрія
Статті

Жидичинська архімандрія

Іраїда МАЙДАНЕЦЬ Світлина з сайта Chernectvo.org

Ступаю по рідній землі і знаю, що живу в особливому середовищі – намоленому і благословенному. З дитинства нам було відомо про монастир. Ми тоді любили гратися у липовій алеї, шукали там скарби і знали, що то дерева монастирського саду. Приміщення, в якому нині знаходиться домовий храм було тоді для нас школою і так боляче було дивитися, як цей дім перетворювався на руїну. Та Бог, навертаючи людей до віри, дав сили для відновлення Жидичинського монастиря. За промислом Всевишнього наш монастир розвивається по висхідній.

Складається враження, що молитви незліченної множини ченців і мирян через століття не зникали,а створювали свою особливу атмосферу і продовжували своє життя серед молитов наших сучасників.

Нині – ще одна знаменна подія у житті славної обителі Жидичинської. Вона відновлює свій древній статус архімандрії. Вважається, що монастир ступив на таку сходинку у 1335 році.

Навіть російські джерела не в силі оминути розповідей про монастир Жидичинський, який вони називають « Святошин монастир», бо життя його пов’язане з іменем преподобного Миколи Святоші та іменем цього святого освячений престол домового храму.

У давнину жидичинські архімандрити були вікаріями луцьких єпископів.

Наприкінці ХУ століття у монастирі на замовлення архімандрита Іони переписувалося ченцем Ігнатієм Євангеліє. У документі, що констатує цей факт монастир іменується « Лаврою у Жидичині»

Згодом польські королі оголосили Жидичинський монастир своїм особливим подаванням.

Історія залишила для нас імена славних ігуменів, простих ченців-подвижників та опікунів обителі-князів Ольшанських, Острозьких, Сангушків. Не оминали увагою і давали щедрі пожертвина Свято-Миколаївський храм литовські князі: Федір Любартович, Свидригайло.

У 1507 році офіційним патроном Жидичинського Свято-Миколаївського чоловічого монастиря стає,за наказом польського короля, князь Костянтин Іванович Острозький з правом призначення архімандрита. Кандидата на цей сан мали пропонувати князі і пани Волинські разом із старцями.Це мало велике значення і підкреслювало прагнення місцевої шляхти та духовенства надати цій обителі особливий статус. Справу батька достойно продовжив князь Костянтин Костянтинович Острозький - нещодавно канонізований український святий.

Багато довелося пережити лихоліть на своєму шляху цій духовній обителі волинській: напади ворогів, міжконфесійні війни, але, мов птаха Фенікс, вставав монастир із попелу.

Слід підкреслити, що Жидичинський монастир був архімандрією аж до часу його ліквідації –1826 року. У 1894 −1895 рр єпископ Волинський і Житомирський Модест (Стельбицький) мав намір відновити Жидичинський монастир. 3–10 жовтня 1921 року відбувся у Почаєві з’їзд духовенства і мирян, який прийняв постанову: у першому ж пункті її було сказано: З’їзд просить відновити стародавню Луцьку єпископську кафедру, на утримання якої мали б йти прибутки з маєтків колишньоїЖидичинської архімандрії.

Так сталося, що радянський атеїзм зупинив на півтора століття розвиток славної обителі Жидичинської. У 15–16 століттях архімандрія Жидичинська налічувала кілька церков, бо так, мабуть, повелося із древності,бо недаремно ж вона називалася архімандрією.

З 23 липня 2003 року монастир розпочав своє воскресіння. Встав відроджений Свято-Духівський скит. Постала у селі Липлянах монастирська Петро-Павлівська церква. Будується Воскресенський собор.

Вітаючи сьогодні з возведенням Жидичинського ігумена Константина (Марченка) у сан архімандрита, наші душі наповняються радістю і благоговінням, бо підтверджується одна із біблійних істин, що «все повертається на круги своя». Бажаємо древній обителі дальшого розвитку, процвітання для нашого спасіння во славу Господа. Це ще одне підтвердження того, що спільна і щира молитва — це крок у вічність.

Chernectvo.org

20 квітня 2016 р.
Інші статті за рубриками: Чернецтво, Деканат монастирів
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери