Мучеників Мини, Єрмогена та Євграфа (бл. 313). Святителя Йоасафа, єпископа Білгородського (1754). Гемела Пафлогинянина (бл. 361). Преподобного Фоми (X). Блаженного Йоана (1503) та батькiв його – блаженних Стефана (1446) й Ангелiни, правителiв Сербських...
Пожежу зупинила… захована на горищі старовинна ікона
Тепер до святині, яку перенесли у храм, по зцілення їдуть навіть з Києва!
Коли у будинку Назаруків, що у селі Поваорськ Ковельськго району Волині, спалахнула пожежа, ніхто й гадки не мав, яка таємниця при цьому відкриється. і як тільки полум'я згасло, побачили старовинний образ, захований на горищі. вогонь зупинився біля рами! відтоді святиню занесли у храм, і біля неї стали зцілюватися люди. особливо багато прочан їде на Великдень.
Вогонь стих у ногах Богородиці
– Я народилася і виросла тут, у Поворську, – розповідає Надія Назарук. – У нас була стара хата, а у 1979 році поставили нову. Її збудували майже впритул, може, за півметра одна від одної. Тож ми у нову перейшли, а стара стала нам за літню кухню.
Ні про яку схованку чи цінності вдома жінка ніколи не чула. Як пізніше виявилося, і її мама ні сном ні духом не відала, під яким покровом живе.
– Якось влітку 2008 року я пішла на роботу, а мама лишилася у літній кухні хазяйнувати, – згадує жінка. – Відкрила люфту в печі й напхала туди ганчірок. Сама стала щось робити. Як вона не побачила, що почали ті ганчірки тліти? Добре, що сусіди вийшли надвір і помітили дим, що клубочився з хати. Вивели маму, викликали пожежників. Коли я з роботи прибігла, то вони вже гасили. А полум’я таке велике було! Воно йшло у бік нової хати. Я стояла і мало не плакала.
Аж враз вогонь повернувся в інший бік і… стих. Ніхто не міг зрозуміти, що його зупинило.
– Коли пожежні вилізли на дах, один з них одразу запитав: «А що то у вас за рама стоїть біля причілка?» «Яка рама?» – не розуміла я. Бо ж сама там сто разів лазила і нічого не бачила. Заглянули вони, а то – старовинна ікона. Вогонь біля неї зупинився, якраз у ногах Богородиці. Тоді ми всі зрозуміли, яка сила біду відвернула. Бо ікона стояла ликами до нашої нової хати повернута, – не стримуючи сльозу, продовжує свою розповідь Надія Василівна.
Одна з чотирьох апостольських ікон Київської Русі
Образ обережно зняли зі згарища, відмили від кіптяви, почистили. І відкрилася людям Ченстоховська ікона Божої Матері – одна з її писаних копій.
– Цей образ є дуже шанований і православними, і католиками, – розповідає настоятель Свято-Покровського храму УПЦ КП села Поворськ отець Дмитро Андрухів. – Він має древню історію. Адже, за переказами, малював лики Богородиці та Сина Божого з натури сам апостол Лука.
Ченстоховська Божа Матір, яка ще називається Белзька, – одна з чотирьох апостольських ікон, привезених у Київську Русь з Царгорода. Друга – Вишгородська, яка згодом стала називатися Володимирською і нині зберігається у Москві та проголошена найбільшою святинею Росії. Ще однією великою реліквією був образ Успіння Богородиці Києво-Печерської лаври, що загинув під час війни 1941 року. І єдиний, який на сьогодні залишився в Україні, а саме у Луцьку, – це Чудотворний образ Холмської Божої Матері. Оригінал Ченстоховської Богородиці нині зберігається у Польщі і проголошений польською святинею.
Відомо, що саме цей образ на землі Київської Русі привіз князь Лев Данилович, син короля Данила Галицького. З великими почестями вніс його у місто Белз (нині – Сокальського району Львівської області). Й ікона одразу стала відомою своїми чудесами. У 1382 році князь, який правив тоді Галичиною, перевіз її до Львова, а потім до заснованого ним монастиря у Ченстохові (нині територія Польщі). Так і стала святиня називатися Ченстоховською.
Образ, знайдений у Поворську, – одна з її копій. На жаль, поки жодних історичних досліджень не проведено, тож достовірно сказати не можна, наскільки вона давня. Та потемнілі лики Богородиці з Дитям переконують – їй не одне століття… Ікона має також дерев’яні ризи. На них витиснуті лілеї – символи любові до Бога. Їх оновив фарбами реставратор. Жодних інших «доповнень» святиня не має.
Під рамою стояли тарілки, бо крапало миро
Як же вона опинилася у Поворську? Хто її автор? Звідки взялася на горищі сільської хати? На жаль, на ці питання відповідей поки нема. Кажуть, один з родичів пані Надії був «при церкві». Можливо, він у радянські часи таємно врятував ікону і заховав на горищі?
А Поворському храму нині б було уже понад 160 літ! Та в радянські часи храм зруйнували. У 1965-му куполи познімали свої ж сільські хлопці. Згодом усі вони загинули. Словом, стерли тоді споруду з лиця землі. Сучасна церква збудована на тому ж місці й освячена у 2004-му. Її архітектура повторює обриси попередниці. Правда, нова не деревом оббита, а іншим матеріалом.
Родина пані Надії вирішила віддати образ у рідний храм. Аби не тільки самі могли приклонитися до реліквії, а й інші прихожани. І стали до Поворська топтати стежку паломники.
– Після пожежі на іконі були значні тріщини. Вона полопала, – розповідає отець Дмитро Андрухів. – Тепер шви сходяться. Був час, що ми під рамою ставили тарілки – з ікони скрапувало миро. Зараз образ не мироточить, але до нього йдуть і йдуть люди. Кожну неділю перед службою ми правимо молебень до ікони. А особливо багато людей приходить до святині на Пасху. Їдуть зі Львова, Києва та інших міст.
Береже солдатів від зброї ворога
Є чимало свідчень про зцілення, які люди отримали біля цієї Ченстоховської Матері Божої. В однієї місцевої мешканки діагностували рак. Вона так ревно молилася біля образа, спеціальну молитву над прихожанкою читав і священик. Коли невдовзі жінка поїхала на чергове обстеження, лікарям мало мову не відняло: від страшної недуги, що мала руйнувати тіло пацієнтки, не лишилося й сліду! Хтось вклякає на коліна з проханням здоров’я для синів-дочок, бездітні жінки благають запліднити їхні лона, самотні – послати їм гарну пару… Переконані: хто з вірою просить – отримує.
А взагалі до Богородиці Ченстоховської особливо звертаються по допомогу від припадків, інфекційних хвороб, глухоти та німоти, а також ран від зброї. Отець Дмитро Андрухів розповідає, що з їхнього села на фронт пішло кількадесят хлопців! І усі, хто прикладався до святині, слава Богу, живі.
Митрополит Луцький і Волинський Михаїл благословив цей образ на паломницьку подорож. Після Великодня вона відвідає усі храми Ковельщини. Побуває у кожній парафії, аби віряни змогли подякувати Матінці Божій за блага, що Вона посилає, попросити заступництва та зцілення тілесних і духовних немочей.
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Клочак Василь, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Коць Сергій, протоієрей
- Лазука Микола, протоієрей
- Левковець Іван, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Ротченков Андрій, священик
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цап’юк Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса