Відправа – це спільна молитва Церкви. Її головне призначення – прославлення Бога, духовне зцілення та участь у Таїнствах. Присутність на Літургії важлива, бо вона є не лише особистою, а й спільнотною молитвою. Що таке Богослужіння, яка його роль та як підготуватися до Літургії, – про це говорив протоієрей Василь Лозовицький, викладач Волинської православної богословської академії, доктор богословських наук, настоятель храму Святителя Феодосія Чернігівського в Луцьку, в передачі «Церква та релігія» на телеканалі «Конкурент ТV».
– Що таке Богослужіння в православній традиції, яке його головне призначення?
– Богослужіння – це в нашому розумінні служіння Богу. Ще з давніх часів, коли приносилися жертви, людина була навчена дякувати, і служити, і молитися, і всіляко виражати оце богошанування, богоспілкування. Але якщо подивитися на це поняття, на цю традицію нашу під іншим кутом… Бог служить людині, як же може відповісти людина на це служіння Богу нам? У Православній Церкві є поняття «літургія» – грецький термін (від якого наука про богослужіння називається «літургіка»), [у перекладі –] «спільна справа». Спільна справа – кого? Тих, які зібралися тим колом спільним тут, присутні на землі, справа, спільна людей і Бога, коли ми відповідаємо на ту Божу любов і жертву, яка до нас сходить із височин небесних. Відповідаємо і нашими молитвами, нашою подякою. Бо найголовніше Богослужіння Християнської Церкви грецькою мовою називається «євхаристія» – подяка людини Богові за буття, за існування, за те все, що ми маємо, за те все, що ми, навіть втрачаючи, маємо можливість у Бога отримати набагато-набагато більше. Якщо будемо з Ним, якщо будемо тими, котрі Йому служать, моляться і дякують в істині, дусі правди і любові.
– Чому для християнина важливо бути присутнім на Літургії, якщо можна помолитися вдома?
– Здавалося б, якщо людина може молитися Богові вдома, то навіщо приходити до храму, навіщо брати участь у спільних богослужіннях, у Літургії? Напевно, відповідь дуже проста: приватна молитва не забороняється, вона може бути повсякчас, у будь-якому місці, в будь-який час, в будь-яких обставинах: і сприятливих, і несприятливих. Але коли є для того час, коли для того є можливість, коли для того відведено і дні, й години, то Господь закликає нас до храму на спільну службу, на Літургію. Адже «де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє», там і Господь являє Свою присутність вірним. І відбувається найбільше таїнство любові Божої до нас, коли Господь через подачу своїх Тіла і Крові подає Самого Себе. І вірні мають можливість причаститися Бога під час Таїнства євхаристії. І спільними, єдиними устами, єдиним серцем, звертаючись до Бога, в Нього просити і молити, – не тільки кожен сам за себе. Бо дуже часто, коли людина сама в собі, то може зосередитись тільки на своїх егоїстичних якихось планах, намірах. Але справжній християнин, якщо він буде навіть наодинці в молитві перед Богом, все одно буде молитися не тільки за самого себе, а в першу чергу за інших, і просити Бога за весь світ. За тих навіть, хто нас і ненавидить, і кривдить нас, і всіляко нас хоче навіть знищити. Людина буде молитися за них, але в Літургії відбувається залучення нас, людей, які живемо на землі, до Бога і з'єднання з Ним. І творення того, що називається «єдиним тілом, єдиною Церквою», тим, що в нас, як сказав Господь, один хліб. У вас багато причасників, але стаєте ви всі причасниками Єдиного. І стаєте всі спільниками Моїми, і стаєте, немовби продовженням Мене, доповненням того, що ми є і чим ми повинні насправді стати, якщо будемо з Богом і в єдності перебувати з Ним.
– Чим відрізняється буденне Богослужіння від недільного або святкового?
– Є незмінні частини Богослужіння, є змінні. Відповідно, незмінні частини повторюються, що в свято, що в будень, що серед тижня. Зміні стосуються тих святкових певних згадок, приурочених до тих чи інших подій із церковного календаря, особливих подій в історії Церкви, в історії спасіння людського роду.
Якщо порівняти, скільки людей збирається на повсякденне Богослужіння і скільки людей приходить на якусь урочисту, святкову Відправу, то, звичайно, буде в рази більше. І тоді вже нема підстав чи причин сказати: «Ось я маю якусь іншу справу, важливішу». Тому що є ті справи, які нас кличуть до спільності, до єдності, до тої спільної молитви, до спільної участі у Богослужінні. Власне, для того, щоби ще раз і ще раз підкреслити, що ми є Церквою, ми є тим народом Божим і тими є, котрі Богом кличуться, щоб здобути спасіння.
– Які частини Відправи є найважливішими і як вірянам краще їх сприймати?
– Найважливішими є частини, де відбуваються особливо важливі дії. Зокрема, це читання Священного Писання, Євангелія, Слова Божого, коли відбувається Євхаристія, – євхаристійний канон, коли відбувається перетворення, переосутнення хліба й вина в Тіло і Кров Господню, коли промовляється, проспівується навіть усіма учасниками Літургії – і вірянами, і хором, і священнослужителями – Символ віри, молитва «Отче наш». У ці моменти людина не повинна розпорошуватися на щось другорядне, не шукати якихось для себе причин десь на щось інше увагу звертати, але зосереджуватись на тій спільній молитві, на тому слуханні, на тому промовлянні, на тому, аби наші і серця, і душі, й уста були наповнені молитвою, наповнені були подякою, наповнені прославленням імені Господнього.
– Яку роль у Богослужінні відіграє церковний спів?
– У Церкві є такий вираз, як кажуть святі отці: «той, хто співає, той молиться двічі». І Православна Церква тим і характерна, що в нас молитва не просто читається, не просто промовляється, але й співається. А спів – це особливий вияв того шанування Бога, який був притаманний ще в старозавітні часи, коли таким чином богообраний народ возносив Богові похвалу, подяку, прославлення, покаяння, певні інші мотиви. Тому і в новозавітній Церкві, вже з іншим наповненням, [це відбувається]. Але спів допомагає і дозволяє нам піднести до Бога свої душі, свої серця, свої уми. І таким чином висловлювати подяку Богові з проханням, з покаяннями, певними іншими мотивами. Все те, що дозволяє молитві бути щирою, повною, і такою приємною з точки зору навіть вокальних, музичних значень.
– Як підготуватися до участі в Літургії духовно?
– Для того, щоби належним чином приступити до Служби Божої, до участі в Літургії, потрібно налаштувати себе належно, налаштувати свій внутрішній стан духовний, психологічний. У Священному Писанні є таке місце: якщо ти йдеш і хочеш принести Богу жертву і дорогою згадаєш, що ти щось на своїх ближніх маєш, – гнів, роздратування, ненависть панує в твоєму серці, – то поклади твій дар, іди примирися з ближнім своїм, а тоді прийди і принеси дар твій Богові. Гарний приклад, який показує, в якому стані людина повинна приходити до храму до Богослужіння, – власне, для того, щоби та жертва була Богові угодна. А якщо людина не з каменем за пазухою, але з чистим і відкритим серцем приносить Богу той дар, то він буде і для неї корисним, і для неї буде спасенним.
