Із житія преподобної відомо, що у дванадцять років вона залишила батьківський дім і стала на слизьку стежку гріха. Але іноді те, що викликає осуд людей і всіма відкидається, в очах Божих набуває іншого значення, – коли грішник усвідомлює свій гріх, звільняється від його тенет і присвячує себе служінню Всевишньому. Саме таким був шлях преподобної.
Одного разу Марія приєдналася до паломників, які вирушали до Святої Землі, аби вклонитися святим місцям Єрусалима. Та не благочестивий поклик, а блудний гріх керував тоді нею. Вона прийшла сюди, щоб продовжити спокушати.
Прибувши до Палестини, Марія разом із групою богомольців опинилася біля воріт храму (це відбувалося на свято Воздвиження хреста Господнього), але не змогла увійти до нього. Блудниця побачила образ Пресвятої Богородиці з Немовлям. Тієї ж миті відчула велику благодать, яка сповнила її душу, та разом з тим і палючий сором. До неї раптово прийшло прозріння – впала пелена, яка досі покривала її совість. І Марія узріла весь бруд і беззаконня свого життя.
Відтоді розпочався хресний шлях праведниці. Залишивши все, Марія поселилася в пустелі, повністю віддавши себе Господу. Великим було її падіння, але величним стало покаяння.
Рік за роком, у спеку і холод, Марія постом і молитвою долала зло, яким досі була охоплена її душа. Замало просто усвідомити гріх, недостатньо відвернути його зусиллям волі: він у наших спогадах, у нашій пошкодженій гріхом природі. Повне ж усамітнення, молитва, сльози, терпіння негараздів і бід перетворили її у праведницю. Сорок вісім літ жила вона в пустелі й померла близько 421 року.
Різниця між грішником, який гине, та грішником, який шукає і знаходить свою дорогу до спасіння, в одному – в рішучості, говорить преподобний Серафим Саровський. Благодать Божа завжди поряд, та ми не завжди можемо її відчути, як відчула Марія. Саме рішучість сподвигла її до боротьби, а зрештою і перемоги над гріхом.
Всемилостивий Господь показує, що немає такої провини, крім нерозкаяної, якої б Він не простив. Потрібна тільки рішучість! Ми зробимо один крок до Всевишнього, а Він – десять на допомогу, для укріплення наших сил, заради нашого спасіння. Та без нашої волі Творець не може нам допомагати: не може силоміць навернути нас до покаяння.
Нехай цей приклад буде для нас новим натхненням, новою надією, новим покликом. Бо даремно ми оспівуємо святих, якщо не вчимося у них.
