21 травня – пам’ять апостола і євангеліста Йоана Богослова

Святий займає особливе місце серед обраних учнів Христа Спасителя. Головна якість апостола відкривається у його вченні про любов, за яке йому присвоєно найменування апостола любові. Дійсно, любов’ю пронизані усі його писання, основна думка яких зводиться до поняття, що Бог у Своїй сутності є Любов (1 Ін. 4:8). У своїх творах апостол переважно зупиняється на проявах незбагненної любові Бога до світу і людини, акцентує на любові свого Божественного Учителя. Водночас він постійно закликає учнів до взаємної любові.

Йоан був одним із дванадцяти апостолів, яких покликав Ісус Христос. Він представлений у Євангеліях як син Заведея та брат Якова. Йоан та Яків були за професією рибалки на Генісаретському озері. Матір синів Заведея – Саломія.

Йоан Богослов, як і всі апостоли, втік від Христа, коли Його переслідували та арештували. Але він і один із тих, які були під хрестом, де Христос доручив доглядати йому Свою Матір. Він єдиний, за переданням Церкви, не зазнав мученицької смерті – помер своєю. І, власне, Євангеліє від Йоана натякає, що Христос передбачив те, що він не буде замученим, а «питиме ісповідницьку чашу», яку Христос пив.

Святий виступає у трьох іпостасях: апостол, богослов, євангеліст. Його Ісус виділяв з-поміж дванадцятьох інших: він присутній на всіх страстях Спасителя, на Тайній вечері – особливо наближений до Нього, бо запитує про ім’я зрадника; Ісус доручає йому опіку над своєю Матір’ю. Найбільш наближеними до Христа були три учні: Петро, Яків та Йоан. Проте постать останнього своєю ревністю спонукає Христа відкривати особливі тайни: воскресіння доньки Яїра, Преображення тощо – ті випадки, коли інші апостоли залишалися осторонь.

Відомо, що своє Євангеліє Йоан писав найпізніше. Це був особливий апостол, тому особливим було і його Євангеліє. Адже описує більше подій мученицької смерті Спасителя і загалом про те, що говорив Ісус Своїм учням напередодні смерті.

Йоан не тільки переказує події з життя Христа, він намагається їх розкрити із богословського погляду. Тому подає так звану архієрейську молитву, а також довгий монолог Ісуса до Своїх учнів перед стражданнями. У Євангелії він наголошує на хресті як на світлі та істині. Це не стільки історичні факти, скільки радше богословські аргументи. У Євангелії від Йоана є такі уривки, яких немає в інших: наприклад, про весілля в Кані Галілейській, про жінку-грішницю тощо. Так він на прикладі унікальних подій, які не є загальноприйнятими в євангельських роздумах, розкриває глибший зміст приходу Ісуса у світ. Якщо подивитися на наші літургійні тексти, то в них передовсім наголошено, що Йоан не стільки передав історію життя Ісуса, скільки вказав на зміст і суть Його приходу у світ, тобто на Його богословську унікальність. Тому він і йменується Богословом.

Як учень Христа, який опікувався Богородицею, він проживав у м. Ефесі аж до смерті Марії. І тоді, відповідно до жеребкування апостолів, йому випала праця в Азії. Там він певний час перебував і був засуджений на заслання на о. Патмос. На острові, за переданням, і написав Євангеліє та Книгу Одкровення.

Апостол Йоан прожив понад 100 років, залишившись єдиною людиною, що бачила Ісуса Христа під час Його земного життя. Решта апостолів у цей час усі вже померли мученицькою смертю.

Волин. єпарх. відом. – 2016. – № 5 (138)