Волинська Епархія Української Православної Церкви
Київського Патріархату
офіційний сайт
Головна СтаттіІкона «Страшний суд»
Статті

Ікона «Страшний суд»

Ірина МОСКАЛЮК, молодший науковий співробітник Музею волинської ікони Ікона «Страшний суд»

«Страшний суд» (кін. XVIII – поч. XIX ст.). Знайдена у Свято-Троїцькому соборі м. Луцька. Матеріали: полотно, олія. Експонується в Музеї волинської ікони.

Cеред багатьох тем і сюжетів українського іконопису вагоме місце належить іконографії Страшного суду.

Це одна з найскладніших тем у нашому іконописі. Вона цікава і богословсько-ідейним змістом, і мистецьким вирішенням. Сюжет базується на вченні про Друге Пришестя Ісуса Христа і Суд, який Він чинитиме над усім людством, починаючи від першої людини Адама і до останніх живих. Ці ікони мали для Церкви виняткове значення, їх сенс мав бути зрозумілим для кожного християнина, адже ці образи слугували для вірних нагадуванням про Суд Божий та швидкоплинність мирського життя. Порівняно з іншими іконографічними творами, у цих автор більше вдавався до особистої інтерпретації сюжету, зокрема, у зображеннях грішників та пекельних мук, ілюструючи тим самим тогочасну мораль. У сценах пекла іконописці могли зображати усіх тих, кого вважали найбільшими грішниками.

Зображення Останнього Божого суду знане на Русі ще від початку прийняття Християнства. Найдавніший відомий зразок цієї тематики знаходиться у стінописі Кирилівської церкви в Києві, що датується останньою третиною XII ст. Як правило, великим за розміром зображення Страшного суду відводилося місце на західній стіні церкви, рідше їх розташовували на південній, аби вірні, виходячи з храму, пам’ятали, що їх чекає після смерті.

На жаль, ікона Страшного суду, знайдена у Свято-Троїцькому соборі м. Луцька, збереглася не повністю: відсутні фрагменти верхньої і правої частин. Волинський іконописець представляє нам дещо спрощену схему традиційної композиції. Умовно її можна розділити на два регістри. У верхньому в центрі – Спаситель у багряниці, Який возсідає на веселці в оточенні сяйва та маленьких ангелів. Два ангели, що зображені в основі райдуги-трона, сповіщають про Другий прихід Сина Божого як великого Судді. В правій руці Ісуса – вогненний меч, а лівою Він притримує хрест. Обабіч Спасителя ми бачимо Богородицю та Йоана Предтечу. Вони молять Господа про помилування кожної душі, прощення гріхів, якими б тяжкими вони не були. За Марією – ряд ангелів, а дещо нижче – апостолів, де першим є Петро із ключами від Раю і пекла. За Йоаном Хрестителем ангел тримає колону, яка нагадує про тілесні муки Ісуса Христа за гріхи людства; нижче – апостол Павло із мечем та книгою в руках.

У центрі ікони між апостолами – «Етимасія» (грецькою Престол уготований – символ Пришестя Судді світу), розгорнута книга на столі, поруч – Адам і Єва у молитовних позах. Саме у цій книзі життя зафіксовано усі діла людства, за якими і судитимуть нас. Під цим зображенням – терези правосуддя. Тут відбувається боротьба за душу людини між ангелами та бісами. Душа – у вигляді молодого юнака. На іконі переважає права шалька терезів із добрими діяннями людини (образ Правди), а на лівій – демон намагається переважити на свій бік, учепившись за шальку. Над терезами написи: зліва «кривда», а справа – «правда».

У нижньому регістрі зліва іконописець представляє натовп праведних, яких ангел супроводжує до Раю, вказуючи на воскресіння мертвих. Перед входом до райської обителі зображено апостола Петра із ключем у руках та праведних мужів, котрі удостоїлися Царства Небесного.

Обов’язковим складником традиційної композиції Страшного суду є сюжет «Земля віддає мертвих». У виконанні цього художника він набуває надзвичайно натуралістичного характеру. Маляр намагається реально представити оголені постаті тих, що постають із землі. Вони підіймають руки, звертаючи до Спасителя погляди, сповнені надії та каяття. Доволі велику площину на іконі відведено зображенню пекельних сцен, персонажів у пеклі, показано тортури над ними. У нижній частині композиції – грішники, які вчинили найтяжчі гріхи. Тут же написано церкву і сцену «нечесної сповіді»: за спиною жінки, що сповідається, – силует біса; поруч із написом «ліниві до церкви» – грішник на ліжку, картярі та пияки, мельник із жорнами на шиї (адже обдурював людей), «чадогубка» – «та, що діти тратила», чорт показує її вбите немовля. Цікавою є постать чоловіка, котрого названо «милосердним грішником». Його прив’язано до стовпа поміж Раєм та пеклом, тож місце його призначення залишається невизначеним. Тому обличчям він звернений до Райського саду, але з іншої сторони його обпікає пекельний вогонь.

Образ поповнив колекцію сакральних пам’яток Волині й не перестає вражати відвідувачів музею.

Волин. єпарх. відом. – 2016. – № 4 (137)

11 лютого 2018 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери