Злі духи та їхній вплив

Що говорить церква про демонічний світ і як людині вберегтися від нього?

Злі духи, або демони, є цілком реальними істотами. Перш ніж говорити про них, слід розповісти, хто такі ангели.

Отже, ангели – це духовні безтілесні істоти, наділені розумом, волею і могутністю, які посідають найвищий ступінь посеред усіх істот, створених Богом, а значить найбільш наближені до Нього створіння. Ангели, на відміну від тілесних, матеріальних істот, володіють і надприродними здібностями. Вони були створені Всевишнім, як думають деякі отці Церкви, наприклад, Василій Великий, ще до світу матеріального. Усім відоме перше речення Біблії: «На початку створив Бог небо і землю» (Бут. 1:1). Під «небом» святі отці розуміють саме «духовний ангельський світ».

Кожен, хто постійно ходить до храму і знає, так чи інакше, основи віри, чув, що архістратигом сил небесних є архангел Михаїл. Тобто, якщо сказати по-простому, він є найголовніший з ангелів.

Так от, коли ангельський світ був щойно створений, то таким архістратигом був ангел, чиє ім’я церковнослов'янською та староукраїнською мовами звучить як Денниця, латиною – Люцифер, тобто «той, що світиться, сяє», або «ранкова зоря». Цей ангел був настільки досконалим творінням Бога, що загордився і забажав стати рівним Богові. Тож іще тоді, в ангельському світі, відбувся космічний конфлікт, коли деякі ангели підтримали Люцифера, повстали проти Всевишнього і були переможені. Очільником Божого ангельського війська, яке перемогло тих злих ангелів, був архангел Михаїл, який з того часу є архістратигом.

Оті переможені впалі ангели були скинуті до пекла, тобто опинилися у такому духовному стані, який передбачає абсолютну боговідкинутість і боговпротивлення. Таким чином і виникло зло у вселенському масштабі. А цей колишній архангел Люцифер отримав новий епітет – сатана, від давньоєврейського слова, яке означає «супротивник». Ще існує інша назва – диявол (від грецького «наклепник»). Ангели, які підтримали Люцифера, – то і є злі духи, або демони.

Після цього першого, по суті, гріхопадіння у світі духовному, сатана й інші відпалі ангели стали ворогами Бога, і що найголовніше – особлива ненависть диявола і його поплічників спрямована на найвище з творінь Господніх – людину. Людина створена за образом і подобою Божою, як говорить Біблія. Цим образом є дух, вмістилищем якого є душа – наша безсмертна сутність. Таким чином, людина – це і матеріальна істота (біологічна).

Чому часом можна почути, що людина це така собі «розумна тварина» і водночас істота духовна, безсмертна? Безсмертною є духовна сутність її, духовна складова. І при творінні Богом закладено дуже цікаву мету людського буття. Це те, що Отці Церкви називають обоженням. Вона передбачає єднання з Богом і вдосконалення.

Так от, першою духовною диверсією диявола і демонів проти Творця і проти людини було завадити цьому процесові. Так і відбулося гріхопадіння. У книзі Буття це змальовано як порушення праотцями Адамом і Євою Божої заборони вкушати плід із дерева пізнання добра і зла. Звісно, це можна розуміти мовою символів, тобто не слід думати, що то буквально таке дерево з яблучками... Людина переступила певну межу, поставлену Господом, духовну, насамперед, і відбулася трагедія всесвітньо-історичного масштабу. У світ увійшли тління і смерть, відбувся розрив між Богом і людиною. Сталася також дисгармонія між людьми і всередині самої людини. А найстрашніше – душа стала відкрита для впливу злих духовних сил.

Людина втратила можливість перебувати у вічності з Богом. Ця ситуація була виправлена з пришестям у світ Спасителя нашого Ісуса Христа, Який Своєю хресною смертю викупив людство від прокляття гріха і смерті, а Своїм Воскресінням переміг смерть і пекло. Таким чином, щоби спасти людину, сам Бог – Друга іпостась Святої Трійці Син Божий – став людиною. Про це дуже гарно сказав святий Афанасій Великий: «Бог став людиною, щоби людина обожилася». Людині таким чином відкрилася можливість бути у вічності з Господом. Але ворог Бога й людини диявол і його поплічники демони відтоді намагаються завадити людині спасатися, слідувати за Христом.

Вплив злих духів, насамперед, – це спонукання на гріховні вчинки, на злі діла. Внаслідок гріхопадіння людина набула певну схильність до зла, і лихі духи, які перебувають у стані повного богопротивлення, повного духовного відпадіння, усіляко намагаються підсилити в нас цей деструктив.

Ну, наприклад, є щаслива сім’я. Але одного дня виникла якась суперечка, друга – раз посварилися. Образилися знов і знов… І, врешті, сварка за сваркою – і шлюб розпався. Ось такі речі демони дуже люблять. І коли виникає ненависть, насильство – це теж вони дуже люблять.

Те, що диявол може чинити людськими руками по максимуму, бачимо на прикладі того, що російські окупанти коїли в Бучі. Це коїли і німецькі нацисти в Бабиному Яру.

В Євангелії сказано стосовно зради Юди, що «увійшов сатана у Юду» і він вирішив зрадити Спасителя. Але це слід розуміти не у тому плані, що Юда став біснуватим, одержимим, а що сатана повністю оволодів його волею, розумом і свідомістю. А що може статися з людиною, коли диявол повністю нею оволодіває і робить її таким провідником своєї волі? Ми це можемо побачити на прикладі таких історичних постатей, як Гітлер, Сталін, Путін.

Існує інший вид впливу злих духів, який називається біснуванням, або одержимістю. Кожний, хто читає Євангеліє, знає про чудеса Спасителя, коли Він зціляв біснуватих, виганяв злих духів. Одержимі люди билися в припадках, втрачали владу над своїм тілом, над психікою. Описаний, зокрема, випадок, коли Христос зцілив двох біснуватих, які мешкали в печерах, де за тогочасним юдейським звичаєм ховали мертвих («у гробах», тобто гробницях). І вони були такими лютими, що перехожі боялися йти тою дорогою. Був випадок, коли до Спасителя батько привів свого сина. Хлопчик кидався у вогонь або воду, і це траплялося кожного нового місяця.

Варто знати різницю між власне біснуванням та класичною психічною хворобою. Так, як ми це бачимо з того ж Євангелія, біснуваті часто казали Спасителю, що Він є Сином Божим. Тобто їм були відомі речі, які Христос тримав у таємниці від широкого загалу. Вони могли таким чином демонструвати певну адекватність, обізнаність.

Із духовної практики православної церкви відомо, що такі одержимі часто не можуть перебувати у храмі, бояться сакральних речей, їм стає погано, вони не переносять святої води, ікон, не можуть слухати читання Слова Божого. У Євангелії бачимо такі випадки. Наприклад, коли Спаситель заходить до синагоги чи якогось громадського місця, вони починали кричати: «Чого Ти прийшов мучити нас?» Їм було погано. Ті біси не могли терпіти присутності Сина Божого. І зцілення відбувалося, тільки-но Спаситель виганяв біса з людини.

Це ж ми знаємо і з життя святих. Наприклад, у житії нашого сучасника Амфілохія Почаївського був такий випадок. Одного разу сім'я привела до нього одержиму. А одержимість проявлялася в тому, що ця жінка раптом починала проявляти агресію до чоловіка, до дитини. Могла несподівано вдарити, кричати. Одного разу, коли чоловік пробував заспокоїти її, схопив за руку, щоби вона не могла вдарити дитинку, то відчув, що в жінки звідкись узялась особлива сила, тілесна міць. Тобто коли відбувається біснування, трапляються паранормальні речі.

А психічна хвороба – це дещо інше. Тому дуже помилково, коли, наприклад, психіатр прописує ліки або говорить про госпіталізацію людини, а рідні привозять її до монастиря чи храму і просять провести вичитку, щоб вигнати біса чи якось нейтралізувати його дію. Святиня, звісно, допомагає в недузі, у т. ч. психічній. Але все ж до хвороби слід ставитися як до хвороби.

Є ще різновид впливу злих духів на людину – «прелесть» (це старослов'янське, староукраїнське слово): оманливий духовний стан, зваба. Апостол Павло пише, що сатана часом набуває вигляду ангела світла, щоб обманути, звабити людину. Отож, злі духи можуть навіяти віруючому оманливий, хибний духовний стан: йому здається, ніби він досягнув значних духовних успіхів, аж до святості. Цей стан може супроводжуватись переконаністю, що він спілкується з ангелами чи святими, має видіння або навіть здатний творити чудеса. В стані прелесті людина дуже легко приймає обман, котрий є, за святоотцівським ученням, наслідком диявольського навіювання.

Духовна прелесть – основна небезпека, що підстерігає християнина, особливо монаха, котрий приступає до молитовного подвигу. Небезпека така існує і для звичайних віруючих. До прикладу, коли людина, яка молиться, поститься, ходить до храму, починає вважати себе дуже досконалою, святою за життя, мало не безгрішною. І вельми небезпечно, коли стає вважати себе ледь не чудотворцем, дуже духовно досвідченою, береться всіх повчати.

До слова, усі святі подвижники завжди казали, що вони люди недостойні. Мали себе за великих грішників, не любили, коли їх шанували і хвалили. Той же Амфілохій Почаївський коли зціляв, то казав: «Це не я зробив, а Господь. А я – великий грішник».

У Святому Письмі можемо прочитати: «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (Як. 4:6). А ось, наприклад, коли якийсь чернець старшого віку буквально сприяє «культу власної особи», поводиться зі своїми духовними чадами як лідер тоталітарної секти, – то це теж може бути наслідком прєлєсті.

У давній історії Києво-Печерської лаври зафіксовано випадок, коли одному новоначальному монахові почали з'являтися демони у виді ангелів, святих – хвалили його, який же він подвижник, молитвеник. Той інок нерозсудливо до цього поставився, вважав за ознаку своєї святості, навіть одного разу поклонився цим істотам. Отримав від них здатність цитувати напам’ять мало не всю Біблію. Разом із тим, почав проповідувати неправославні вчення. І от, коли братія Києво-Печерського монастиря над ним помолилася, то виявилося, що цей інок узагалі неписьменний і нічого не пам’ятає з того, що говорив.

Тому дуже небезпечним є авторитет таких лжестарців. Зокрема, це трапляється в російській церкві, коли вони повчають, що біометричний паспорт – це «печать антихриста», що всім треба тікати в ліси, спасаючись, звільнятися з роботи, тощо. Це може бути просто обман і фанатизм, а може бути й наслідок прєлєсті.

Ще один приклад впливу злих духів – коли людиною оволодіває гріховна пристрасть. Це навичка постійно грішити певним чином, яка стає ніби «другою натурою». То може бути і грошолюбство, і блуд, і пияцтво, й інші пороки. Якщо людина не бореться з пристрастю, то злі духи її повільно підсилюють і потім подолати цей нахил дуже важко. Наприклад, зловживання алкоголем призводить до злочинів, перелюбу, розпаду сім’ї. Грошолюбний скнара стає хабарником, корупціонером, здирником. Розбещений багатій може спочатку просто-таки не знати, «чого ще хотіти». Та згадаймо римського імператора Калігулу, який, потураючи своїм примхам, навіть убивав людей для задоволення.

Екзорцизм: вигнання лихих духів

Практика екзорцизму, чи вигнання демонів, практикується ще з апостольських часів. У Древній Церкві серед посад нижчих церковнослужителів була така посада – екзорцист. Це була духовно досвідчена, праведна людина, яка мала, з благословення єпископа, здійснювати таке молитовне вигнання злих духів або допомагати при цьому.

Існує практика екзорцизму в Православній церкві й нині, відповідний богослужбовий чин у побуті називається «вичиткою». Це особливий молебень, під час якого священник, доволі часто чернець, який має на це благословення архієрея і духовну силу, читає молитви на вигнання злих духів. У цей час можуть відбуватися (хоча не обов'язково) різні явища з біснуватими: крик, страшна лайка і хула на Бога, гавкання, нявкання, судоми, непритомність.

Цей чин може бути здійснений лише в особливих випадках, коли злі духи поневолили людину, діють через її тіло, говорять її вустами. Здійснювати його повинен священник над однією людиною.

Для того, щоб перевірити, чи є вона психічно хвора, чи одержима, богослови як духовно досвідчені люди радять зробити просту річ. Треба поставити перед людиною дві склянки: в одній свята вода (наприклад, богоявленська чи просто освячена), а в іншій – звичайна. Одержимий обов'язково буде боятися свяченої води: не зможе її пити, навіть якщо не сказати, де свята вода, а де звичайна. До святої не доторкнеться, може її перекинути, боятиметься її, хоч як міняй склянки.

Вичитка в Православній церкві використовується в окремих випадках, при явних симптомах біснування. Священнослужитель під час цього богослужіння читає спеціальні молитви, Євангеліє. На жаль, зараз можна спостерігати вичитки над великим зібранням людей. Це «ноу-хау» останнього часу, і це неправильно. Якщо ви побачите, що десь проводяться масові вичитки, на які запрошують усіх-усіх бажаючих, як на концерт чи виступ якогось політика, то бажано туди не ходити і своїх близьких, рідних, котрих спіткала така біда, туди не водити. Це має проходити індивідуально і треба бути переконаним, що людина саме біснувата, а не психічно хвора.

Як захиститися від злих духів?

Щоб оборонитися від демонів, насамперед потрібно жити повноцінним християнським життям: чинити добро, молитися, поститись, ходити до храму. Дуже важливим є участь у церковних таїнствах (наприклад, часті сповідь і причастя).

Варто бути дуже уважним до своїх думок і переживань. Ні в якому разі не можна допускати самонавіювання якихось особливих заслуг, ба навіть святості. Не можна прагнути чогось надприродного – спілкування з ангелами та святими, видінь тощо.

Вкрай небезпечними речами є заняття окультизмом та магією. Не лише чорною, але й т. зв. білою. Святе Письмо і церква рішуче забороняють ці практики. Адже в разі занять окультизмом людина дійсно може натрапити на контакт із потойбічними силами і ними будуть саме злі духи. Чорна магія навіть прямо передбачає контакти з ними, їх використання в житті.

Це небезпечно не лише тому, що людина ризикує спасінням своєї безсмертної душі. Людина також ризикує ще за життя підпасти під деструктивний вплив демонів. Існує ризик як психічного захворювання, так і біснування. Це може закінчитися навіть тим, що такий дух, з яким маг-медіум спілкується, заволодіє волею і свідомістю, почне давати накази. Особливо це небезпечно, коли психіка ще неміцна, наприклад, у підлітковому віці.

А найкращий спосіб боротьби зі злими духами, про який сказав сам Ісус Христос, – це піст і молитва. Так, у Євангелії читаємо, що коли Він зцілив біснуватого хлопця, то в розмові з апостолами зауважив: «Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом».

Необхідно, щоб наші оселі були освячені. Тим більше це потрібно зробити, коли, до прикладу, в неосвяченій хаті починаються «паранормальні явища» – речі самі собою рухаються, чути якісь дивні звуки тощо. Можна запросити священника, щоби відслужив спеціальний молебень, прочитав молитви на протидію злим духам. Але й самі миряни можуть щодо цього дещо зробити. Так, є дуже гарна молитва «Нехай воскресне Бог, і розвіються вороги Його», яка входить до вечірнього правила. Її варто читати особливо перед сном, а також у різних інших випадках. Можна проказати молитву коротку – «Захисти мене, Господи, силою чесного і животворчого Твого хреста і ним охорони мене від усякого зла» й перехреститися.

Декілька слів і про таке явище як НЛО. Насамперед наголосимо: Святе Письмо і Передання Церкви нічого не говорять про існування розумних істот на інших планетах. Біблійна концепція ставить у центр Всесвіту планету Земля і людину. Це тому, що на Землі відбувається спасіння людства, яке є центральною темою Біблії. Тому Земля є центральною для нас, але, ясна річ, не фізично, а духовно. І цей «геоцентризм» полягає не в тому, щоби відкидати можливість існування позаземних розумних істот, а в тому, щоб ісповідувати Христа Господом світів. (Деякі богослови припускають буття “братів по розуму” на інших планетах, тобто не слід думати, що християнство однозначно каже: ми одні у всесвіті.)

А от щодо незрозумілих літальних об’єктів та істот із них, то в Православній церкві поширена думка, що це явище має демонічну природу: злі духи таким чином винайшли ще один спосіб зваблювати людей і вести хибним шляхом.

Отож, якщо комусь і доведеться спостерігати щось таке незрозуміле, то варто прочитати молитву «Нехай воскресне Бог» або коротеньку молитву до чесного хреста, осінити себе хресним знаменням. Мовляв: «якщо це експериментальний літак – нехай собі летить, а от із демонами нічого спільного мати не хочу». Тобто варто бути дуже обережним з усім паранормальним. Подвижники благочестя радять діяти саме так, бо демони вельми підступні. Отож, з усім незрозумілим варто не бавитися.

Найголовніше ж – у наших сім’ях, родинах, спільнотах має панувати мир і любов. Христос же казав: «З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ів. 13:35). Бо демони живляться злом, ненавистю і негативом. Диявол і його слуги не можуть нічого створювати – лише руйнувати. Отож, не даємо їм цієї нагоди. Нехай панує між нами усіма мир і любов Христова.