Днями у мережі з’явилась новина про передачу у користування громаді ПЦУ храму святого Іоанна Предтечі у селі Кримне на Волині, що негативно сприйняли в афілійованих з УПЦ МП медіа, заявивши, що храм було “захоплено”.
«Релігійна правда» поспілкувалась з настоятелем храму отцем Олегом Мицьком, який розповів історію боротьби вірян за право молитися в українські церкві, пояснив, чому храм було передано громаді тільки зараз, за кілька років після перереєстрації та пригадав, які жахачки вигадували в УПЦ МП, щоб утримати людей від переходу до ПЦУ.
Для початку варто пояснити топоніми. У новинах про цю громаду фігурують назви двох сіл – Кримне і Брониця. Як пояснив отець Олег, за радянських часів село Кримне “знищили” на карті, лишивши тільки Броницю. Історичну справедливість і село Кримне було відновлено тільки після набуття Україною незалежності, а релігійна громада так і лишилась – одна на два села.
Отець Олег служить тут тільки з 2019 року, але зазначає, що за розповідями місцевих парафіян, вони вже давно хотіли залишити Московський Патріархат, ще коли почалася війна з Росією на Донбасі, однак, тоді не наважились. Поштовхом до активних дій стали конфлікти з новопризначеним священником УПЦ МП, який поминав московського Патріарха Кирила і відмовлявся служити українською мовою.
“Почався скандал. Коли у Московській церкві зрозуміли, що “час пішов” і процес запущений, вони почали привозити сюди священників і дурниці усілякі вигадувати”, – розповів отець Олег.
17 січня 2019 році відбулися збори. “Знаючи, що має бути голосування, дуже багато приїхало священників з МП. Дуже багато чужих людей приїхало, позвозили їх, сказали, що це парафіяни і зачинились у церкві”, – розповів священник.
Решта вірян зібрались у дворі біля храму, де провели молебень і голосування. Як зазначає священнослужитель, голосування було проведено за всіма правилами. “За” висловилось більше 700 людей, документи було передано до адміністрації.
І хоча процес перереєстрації тривав довго і болісно, все ж Кримне стало одним з перших сіл, які приєднались тут до ПЦУ.
Місцевим вірянам пощастило, що прихильники МП не надто довго тримали храм у “заручниках” ситуації. За кілька днів після голосування віряни вже змогли зайти до храму і проводити там служби, незважаючи на постійні заклики з того боку відібрати церкву.
Проте за ті кілька днів, що храм був закритий, представники МП встигли винести з нього усе вартісне надбання громади – дарохранительницю, антимінс, Євангеліє, багато облачення.
Отець Олег пояснив, що храм тільки зараз офіційно передали громаді у користування через те, що на нього споконвіку не було жодних документів. Будівлі вже майже два століття, але вона не має статусу пам’ятки архітектури.
“Технічний план довго робився, і на землю документацію треба було робити. Це храм 1825 року, відповідно, це державна власність, треба було написати заяву. Це зайняло певний час. Земля зараз належить громаді”, – розповів священник.
Громада активно підтримує храм у гарному стані й обладнує територію.
“З моменту мого приходу дуже багато роботи було зроблено – облагородили територію, воду провели, огорожу доробили, зробили клумби, висадили квітник, траву. Парковка також є. Доробили дзвіницю, яка там була недороблена. У планах ще багато роботи. Якби не цей карантинний рік, було б зроблено більше”, – зауважив отець Олег.
Він розповів, що у час, поки громада оформляла документи, представники УПЦ МП не йшли на відкритий конфлікт, але намагались їх спровокувати і виставити у неприглядному вигляді.
“Вони у цей час служили в хатині. Небагато було тих людей. Приїжджали туди якісь делегації, якийсь архімандрит, і розповідали їм, нібито наші парафіяни їхніх били і в їхній хатині погроми робили… Ну, неправду говорили. Казали, що якщо прийде Православна Церква України, то в церкві всі ікони зафарбують білим кольором, примусять носити тризуби на шиї. Ну, такі дурниці вигадували. І на мене різне казали, я на це реагував з усмішкою. Але деяких наших парафіян це дратувало, не хотіли це терпіти. Я намагався залагодити ситуацію, адже найкраща “зброя” – це любов і привітність. Це неправильно буде, якщо ми на їхні наклепи будемо відповідати тим самим”, – пояснив священник ПЦУ.
Незважаючи на потоки негативу, які ллються на громаду з боку УПЦ МП, зокрема на їхніх інформаційних ресурсах, священник намагається примирити людей з обох боків релігійного розділення.
“Але хай їм Бог помагає. Я закликаю людей щоб не сварилися, щоб віталися один з одним, бо це є одне село. Перед Пасхою робили такий суботник на кладовищі, толоку. То сільський староста збирав людей, і я своїх попросив прийти, потім ще були п’ятидесятники, з якими ми, до речі, теж дружно живемо. І ще тих людей намагались підключити, щоб вони прийшли допомогли. Відповідно, стараємося жити так, щоб було все гарно, все добре, бо одне село – одна сім’я”, – наголосив отець Олег.
Він зауважив, що у період 2019-20-х років у селі були непорозуміння, але зараз ситуація стала спокійнішою.
“Багато здоров’я і нервів пішло у період 19-20-ті роки, але потім, дякувати Богу, все владналося. Я спілкуюся з людьми, які ходять туди до церкви, ми вітаємося, ніяких проблем не маємо. Стараюся також, щоб і мої парафіяни не конфліктували”, – зазначив священник.
Він додав, що до їхньої церкви тепер приїжджають люди з інших сіл, де є лише московські церкви, на хрестини, вінчання чи сповідь перед Пасхою: “То вони у захваті, їм подобається. Приємна атмосфера в храмі, і хор дуже гарно у нас співає. Так Господь усіх зібрав. Немає такого, щоб люди казали, що щось не так, чи щось погано”.
