Великомученика Юрія Переможця (303). Мучениці цариці Олександри (303). Мучеників Анатолія і Протолеона (303)...
Моя дорога до Помісної Церкви
Якою може здаватися Церква дитині? Що криється в цікавих і допитливих оченятах, яких так ваблять неймовірні сюжети на стінах, дивовижні й дещо таємничі розписи Святині, сповна пронизані тонкими пахощами кедрового ладану? Що відчуває маля, коли вперше підходить до Причастя і стає співучасником Христової жертви?
Відповідей на ці запитання людство не відшукало й досі. Проте кожен може стверджувати, що певні речі людина починає розуміти у вже зрілому віці.
У суспільстві це іменується «соціалізація», у Церкві – «воцерковлення». Та за своєю суттю ці поняття, напевно, тотожні, адже стосуються одного процесу – становлення Людини.
Розвиток Церкви як інституції неможливий без якісного становлення особистості: постійного пошуку досконалого, прагнення до звершень, відточування навичок. Це вічний порив Людини до Істини.
Я досі пам’ятаю той день, коли вперше свідомо прийшов до храму. Яким незнаним було для мене все: і неповторний спів, і величне Богослужіння. Відтоді, можу стверджувати, розпочався процес мого власного становлення в Церкві. Та в той час я ще не зрозумів найголовнішого.
…Мій рідний храм у невеликому волинському селі довгі роки перебував під юрисдикцією Московського патріархату. З часом у мою свідомість закарбувалися слова священника, що наша конфесія – єдина законно визнана у світовому Православ’ї, а решта – неблагодатні. Та перед очима було інше: щирі, гарячі, а інколи й дискусійно-гострі прагнення моїх земляків молитися Богові у своїй Помісній Церкві. Уже згодом я зрозумів: це був процес становлення Помісної Церкви у їхній свідомості.
Коли з волі Господа у січні минулого року Православна Церква України з рук патріарха Варфоломія отримала Томос про автокефалію, мені здавалося, що ми нарешті знайшли те, чого так довго прагнули. Та марними були мої слова та щирі сльози односельців для нашого священника. І досі перед очима як в тумані: зляканий і немов ворожий погляд, страх, з яким «наш рідний батюшка» тримав двері у вівтар, не пускаючи туди довголітніх церковнослужителів. А потім – бажання взяти ножа на проповіді з погрозами радше зарізати себе, але не перейти до Помісної Церкви.
Дещо з цього бачив лише я, і воно, безперечно, назавжди закарбувалося в юній свідомості. Про що тоді думав, уже не згадаю, але можу впевнено сказати, що це був процес мого власного становлення в Церкві. Саме тоді я відчув цінність громади, по-новому переосмислив її роль та значення, зрозумів, чому без людей неможлива Божественна Літургія…
Відтоді минуло більше року. Наша парафія приєдналася до Православної Церкви України, а я й далі щонеділі та на свята спішу до рідного храму. Розумію, що майбутнє Православної Церкви України за молоддю і стараюся підтримувати нашу громаду, несучи послух пономаря, допомагаючи в роботі пресслужби парафії. І впевнений, що на цьому не потрібно зупинятися.
…Людей, які багато послужили Богові в храмі, часто називають «Людьми Церкви». Не знаю, чи буду я колись достойний носити це високе звання. Бо ж, як відомо, нагороди не лише прикрашають, а й зобов’язують… Але, бачачи знову щирі оченята малюків у своєму храмі, я впевнений: у Православної Церкви України буде достойне майбутнє.
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса