Церковна флористика: лучанка розповіла про квіти для Бога

«Мені здається, що руки не самі ставлять квіти», – розповідає Наталя про те, як стала церковною флористкою.

Сьогодні, 31 березня, у неї професійне свято – День флориста. Дівчина викладає дизайн і флористику в технічному фаховому коледжі ЛНТУ. Також вона – іконописиця та флористка Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря. Про те, чим живе, Наталка Табун розповідає надзвичайно щиро. Робить у монастирі усе безплатно, бо вважає, якщо Бог дав дар, то вона не може за це брати гроші.

Однієї недільної служби Наталя зрозуміла, що їй хотілося б додати барв та щось нове у монастирі. Проте досить довго не наважувалася сказати про це вголос.

«Понад вісім років тому я прийшла в монастир і мені дуже хотілося писати ікони. Приходила на службу – і мене так і тягнуло щось підмалювати. Але на той час там була іконописиця Ангеліна. Вона займалася храмом. Жінка, на жаль, передчасно померла. В один день я таки наважилася підійти й спитати, чи бодай щось можна зробити в церкві. І мені дозволили. Спочатку я була тільки іконописицею, а п’ять років тому, на Пасху, я вперше спробувала оформити церкву квітами», – пригадує Наталя.

То було красиве пасхальне оформлення. З того часу ніхто, окрім неї, більше не береться за оформлення на великі свята. Щороку – нові ідеї. Їх Наталка черпає на службі. Каже, молитва допомагає. Потім вона малює ескіз і лише тоді береться практично втілювати в життя задумане.

«Усе починається з благословіння. І я обов’язково все погоджую з отцем Костянтином, настоятелем монастиря. Він мені, звісно, довіряє у виборі. Проте аби оформити храм, потрібні чималі кошти», – каже дівчина.

Церковна флористика не визнає стереотипів, але дотримується своїх правил і канонів. Тут не рахують кількість поставлених у вазу квітів, не надають значення тому, парне там число квіток чи ні. Так само не має значення й сорт квіток, лише враховують те, що деякі надзвичайно пахнуть. Церковна флористика не має бути акцентом, вона має доповнювати красу храму. Важливо, аби квіти не заважали священнослужителю та людям, які підходять до ікон. Також важливим є те, аби квіти не губилися у церкві, тому флористка використовує їх зазвичай в одній кольоровій гамі. І єдине, чого дотримується Наталя, – це те, що на кожне свято монастир оформляють у ту відповідну кольорову гаму. Як розповідає, якщо це Богородичне свято, священнослужителі вдягають блакитне облачення, то квіти також мають бути в таких відтінка: блакитний, фіолетовий, можливе поєднання з білим. Якщо Пасха, то у монастирі – яскравий червоний колір в поєднанні з жовтим, помаранчевим, допускається небагато білого. На Трійцю – зелений колір, а на Різдво – білий. Хоча на новорічні свята використовують багато штучних квітів, живі гілки ялини і, звичайно, кульки.

При оформленні й на інші свята Наталя використовує штучні квіти, трави, сухоцвіти. Навколо монастиря росте самшит, тому вона часто поєднує його в букетах. А от для того, щоб оформити церкву на поховання Плащаниці, коли у цей день збирається дуже багато людей, використовує квіти, які вирощує на своєму городі. І вирощує з молитвою, просячи у Богородиці, аби врожай був вдалим, адже ці квіти – для храму. А загалом ті, хто знає, що Наталя прикрашає храм, допомагають їй з квітами і зносять з дому. Буває, що вона їздить селом і збирає необхідні їй квіти.

«На Спаса у мене виникла ідея оформити ікону фруктами. Хотілося, аби це були червоні маленькі яблука. Це ж класно. У цей день усі несуть у церкву саме фрукти, а не квіти. Й одного року я це таки зробила», – ділиться спомином Наталя.

Багато роботи – перед Пасхою, бо тоді церква найбільше купається у квітах. Наталя розповідає, що це дещо клопітка робота.

«Люди думають, що то все так просто, що я принесла квіти і поставила їх біля ікони. Але це не так. Спочатку має бути ідея, тільки тоді – її реалізація. Уже за два тижні до свята я маю замовити квіти. Я вже мушу знати, які та скільки мені їх потрібно. Приготування зазвичай починаються у четвер. Зводити конструкції чи каркас допомагають монахи, сестра чи чоловік. Є така робота, коли я не можу впоратися самотужки», – каже флористка.

Працювати подобається ввечері або й вночі. Каже, тоді особлива атмосфера й тиша в храмі, відчувається присутність Бога.

Загалом Наталя займається оформленням весіль та інших свят, робить квіткові композиції з фруктів на замовлення. Проте найбільше задоволення отримує від роботи в монастирі. І робить це не за гроші.

«Я прикрашаю храм лише до великих свят, бо не можу цьому приділити багато часу. Але храмова флористика подобається більше, ніж звичайна, бо вона особлива», – каже Наталя.

Особлива. Така, як і флористка. Бо не багато таких людей знайдеться, які готові для світу цього робити щось просто так.

Konkurent.ua