Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна Статті«Як на фронті. Тільки трохи по-іншому». Ми розпитали священника, як він пропонує причащатися
Статті

«Як на фронті. Тільки трохи по-іншому». Ми розпитали священника, як він пропонує причащатися

Олена ЛІВІЦЬКА Протоієрей Михайло Бучак. Світлина з сайта Pershyj.com

У суспільстві дискусія: йти до церкви перед Великоднем чи утриматися? причащатися чи ні? як прийти на сповідь? У цей критичний для країни період священники як ніколи мають бути на сторожі духовності і укріплювати вірян у їхній вірі, каже о. Михайло Бучак, інакше: «що я робив всі 25 років до цього»?

Михайло Бучак – відомий на Волині капелан, настоятель Свято-Покровського храму у селі Княгининок під Луцьком. Він пропонує вірянам особливий порядок служби у храмі, причастя і сповіді. Ми розпитали детально – який саме.

Нагадаємо, нещодавно Священний Синод ПЦУ оприлюднив практичні настанови для єпископату, духовенства і вірян у зв’язку з пандемією коронавірусної хвороби. Радять дотримуватися чинного законодавства, але й «засвідчити турботу Церкви про всіх своїх дітей, як сильних, так і слабких».

Отець Михайло каже, кілька днів думав і молився, щоб знайти відповідь на питання, як правильно вчинити у цій ситуації. І дійшов висновку, який згодом виклав у кількох цілком практичних пунктах і пропозиціях для вірян.

Священники нині, за його словами, мають діяти «як на фронті, тільки трохи по-іншому».

Служба надворі

Служби у княгининівському храмі будуть відбуватися за звичайним графіком. Тобто вони – будуть. Тут дотримуватимуться норм карантину: одночасно в храмі не перебуватиме більше 10-ти людей.

У церкві подбають про зовнішнє озвучення служби, трансляцію богослужіння, аби можна було чути його і брати участь у спільній молитві, стоячи чи сидячи надворі. Один від одного на безпечній відстані. Для цього у дворі храму поставлять більшу кількість лавок. Територія церкви це дозволяє.

Щоби люди не мерзли, священик каже, що організують подачу гарячого чаю в одноразових пластикових склянках.

Тут для парафіян буде прочитана загальна сповідь.

Щоб подати записку за здоров’я чи упокій, поставити свічки, поколонитися святиням, парафіяни будуть заходити в церкву по одному.

У храмі завше проводять прибирання, завжди протирають ікони, заберуть килими і будуть дотримуватися норм гігієни.

Причастя щоранку. Навіть для одного

Як причащати людей? Якщо люди мають страх і не хочуть іти на недільну службу, заходити у храм і отримувати там причастя, священник каже, що святе причастя кожен може прийняти у будь-який день зранку протягом тижня. Як власне, і посповідатися можна буде у будь-який час зранку протягом тижня. Однак попередньо узгодивши це зі священником телефоном.

Храм буде відкритий.

Михайло Бучак на своїй сторінці у Фейсбуці оприлюднив свій мобільний і пропонує людям до нього звертатися, якщо вони мають таку необхідність.

«Можу прийти до вас на роботу»

Отець Михайло Бучак каже: якщо якісь люди зараз постійно зайняті на роботі, але мають потребу в причасті, він може приїхати і провести ці таїнства безпосередньо на роботу, у їхніх невеликих колективах (до 10 людей).

Якщо такий візит люди узгодять з ним попередньо.

«У мене виникла така думка, тому що буквально вчора я спілкувався в одному місці з людьми, які не можуть перестати ходити на роботу, транспортне сполучення ускладнене, тож вони запитали, чи не міг би я провести таїнство сповіді і причастя на місці їхньої роботи. Це не тому, що вони ліниві чи ще щось, а тому, що так склалися обставини.

Якщо ми можемо сьогодні довозити продукти і медикаменти за місцем проживання, то чому ми не можемо сьогодні дати духовну підтримку людям за місцем роботи? Дякувати Богу, в мене є транспорт, я готовий їхати до людей», - коментує священник.

Причаститися ...вдома

Протягом тижня, якщо парафіянин має таку потребу, він може посповідатися і причаститися вдома, не виходячи з оселі. Для цього о. Михайло готовий приїхати до хати кожного, хто такий намір йьому озвучить і попередньо узгодить це телефоном.

«У нас є причастя на дому для хворих. Але я тепер думаю, що є необхідність причастя для тих, хто сьогодні перебуває в сумніві. Тобто люди, які щиро признаються, що мають страх перед загальним зібранням людей. Але для того, щоб цей страх перемогти, треба пряма допомога Бога, яка якраз надається через оце причастя.

Пригадаймо: «Хто споживає моє тіло і п'є мою кров, то у мені перебуває, а я в ньому», тобто Господь через святе причастя починає змінювати нашу свідомість. Тому я думаю, що на сьогодні є можливість для тих людей, які навіть не є немічні та хворі, але мають, наприклад, сумніви чи страх перед небезпекою заразитися, так само посповідатися чи причаститися на дому. Я можу приїхати помолитися з ними, причастити їх і навіть поспілкуватися, щоб дати відповіді на якісь їхні сумніви чи запитання, які їх хвилюють сьогодні», - каже настоятель храму.

Як відбуватиметься причастя?

Отець Михайло Бучак відверто і щиро каже, що вірить у те, що святе причастя не несе вірусів. Але він зазначає, що готовий зрозуміти людей, які мають у чомусь сумніви чи страхи, і піти їм назустріч у цьому. Він пропонує подавати причастя з окремої чаші і без контакту.

«Напевне, за 26 років служіння я став священником консерватором. За цей час я, безумовно, причащав людей і з гепатитом, на Сході на війні, зі СНІДом, з туберкульозом відкритої форми, навіть не знаючи про ці хвороби. Я вже давно був би в Гаразджі упокоєний... Як священник абсолютно кажу щиро: я вірю в те, що святе причастя не несе вірусів, хрест – так само. Але для тих людей, які в цьому мають якийсь сумнів, то причастя можна подавати з однієї чаші. Але без контакту. Тобто – людина складає руки навхрест на грудях, розкриває рота, трохи закидає голови назад – і священик кладе причастя, не торкаючись вуст. Це ж зовсім невеличка частина причастя кладеться», - пояснює він.

Щодо варіанту, який озвучилив рекомендаціях синоду ПЦУ (класти причастя кожному в руку), то це навпаки більш загрозливо для поширення інфекції, вважає священник.

«Важко сказати, що більш безпечно. З точки зору гігєни. Адже руки є одним із найбільших джерел інфекцій, і немає гарантії, що антисептик знищить мікроби чи віруси», - каже о. Михайло.

А хто причастить хворого на коронавірус?

Служіння в умовах епідемії о. Михайло Бучак називає випробуванням не для паства, а для пастирів.

«Страх призвів до того, що в гарячці ми почали робити якісь необдумані речі, які з часом призведуть до гіршого. Ми сьогодні в людях сіємо сумнів. Повернути впевненість буде дуже важко. Сумнів у святому причасті, в хресті Господньому, в благодатності ікон... Якщо цей сумнів сьогодні буду сіяти я, то хто мені завтра повірить? Оце випробування, яке сьогодні постало перед церквою, більше постало перед пастирями, а не перед паствою. Бо паства може бути немічна. Люди, миряни, не взяли на себе хрест особливого пастирського служіння. Священник в даному випадку повинен бути жертовний», - переконаний він.

Минулої неділі у храмі в Княгининку було 35 людей до причастя. Як буде наступної, він не знає. Але знає, що «завжди було, є і буде, що в непрості часи народжується сильна віра».

«Легко було, коли я сидів три тижні тому в студії і розмірковував про велич християнства, подвиги мучеників. А зараз? Скажіть мені: а хто сьогодні наважиться причастити хворого на коронавірус? Я вірю, що є багато пастирів, котрі виконають свій пастирський обовязок: відвідати хворого з святими дарами. Ми як священники зобов’язані зрозуміти, що наші парафіяни мають страх, це природньо. Але вони мають бачити присутність віри в нас, у священників, віри в те, що ми проповідували всі роки свого служіння. От і все. Ми кажемо: Бог сильний, коли нема інфекцій, а коли є інфекція – Він слабший. Та ні. Завжди сильний», - каже Бучак.

Бо, каже, як після того, як коронавірус минеться, духівники будуть пояснювати людям про святість ікон, причастя і всього іншого, якщо три тижні поспіль це «не було святим»?

«Хай ніхто на мене не ображається. Я це говорю абсолютно щиро, без осуду моїх братів-священників чи інших людей. Просто я не можу брехати сам собі. Я дві ночі не спав, думав, молився: ні, я йду в храм сьогодні, цілую ікони, цілую хрест... Але мені ті ікони стали ще рідніші, чесно скажу. І хрест той я беру в руки і хочеться плакати на нього. Бо сьогодні в нас виходить, що наші святині залишаються сиротами», - зазначає настоятель храму.

Pershyj.com

20 березня 2020 р.
Інші статті за рубриками: Протоієрей Михайло Бучак
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери