Цей угодник був нащадком великих князів київських: прадіда Володимира Мономаха, діда Мстислава Володимировича та батька Ростислава Мстиславича. У святому хрещенні
Георгій. У 1168 р. був учасником перемоги багатьох руських князів, яких зібрав його батько, над половцями. Він брав участь і в інших походах, де також прославився винятковою мужністю і героїзмом.
Князь Мстислав, який, за переказом сучасників, боявся лише єдиного Бога, явив свою мужність і супроти великого князя Володимирського Андрія Боголюбського, коли той, віддавши спершу Київ братові
його Роману, князеві Смоленському, хотів знову відняти його і звелів Роману виїхати з Києва. Князь скорився, але за нього заступилися брати – Рюрик, Давид і Мстислав Смоленські. Мстислав Хоробрий особливо перейнявся несправедливістю воло- димирського князя і, оволодівши Києвом, віддав його другому братові – Рюрику. Тоді великий князь Воло- димирський оголосив Ростиславичам війну. Київ було знищено ущент і розграбовано.
Та не за участь у князівських чварах удостоївся Мстислав звання угодника Божого.
Літописець зазначав: «Він був середнього зросту, красень на вроду, а душа його була ще кращою. Щедро він роздавав милостиню, до- помагав монастирям. Був хоробрим і відважним, він бажав померти за землю Руську. Коли доводилося звільняти полонених від язичників, він говорив: “Браття, якщо помремо за християн, то очистимося від гріхів”. Він не збирав ані золота, ані срібла, але роздавав то дружині сво- їй, то церквам за свою душу».
Короткий вік був визначений Мстиславу- Георгієві в цьому тим- часовому житті. Його раптово уразила жорстока недуга і прикувала до постелі. Відчуваючи наближення смерті, звелів князь нести себе до храму. Причастившись, він того ж дня, 14 червня 1180 року, помер.
