У травні 2018 р. Музей волинської ікони репрезентував виставку «Імена, написані на небесах. Патрональні ікони XVII–XIX cт. з колекції музею». Іменні, або патрональні (від латин. рatronгs – покровитель) образи – це ікони із зображенням святого, який виступає заступником християнина, названого його іменем. Двадцять два твори експозиції зображають шанованих в усі часи на Волині святих, а отже, і поширені на наших теренах християнські імена: Йоан, Василій, Дмитрій, Юрій, Катерина, Варвара, Анна, Петро, Павло, Андрій, Михаїл та інші.
Для назви виставки слугувала цитата з Євангелія: «...Радійте тому, що імена ваші записані на небесах» (Лк.10:20), – сказав Ісус Христос, обравши сімдесятьох учнів і посилаючи їх на апостольське служіння. У V–VI ст. найпопулярнішими християнськими іменами були саме ймення апостолів, а також похідні від них жіночі варіанти.
Більшість відомих християнських імен мають древнє єврейське, латинське або грецьке походження, й у первісному значенні містять певні характеристики: Михаїл – Хто, як Бог? (євр.), Петро – камінь (грец.), Йоан – благодать Божа (євр.), Василій – царський (грец.), Катерина – завжди чиста (грец.) і т. п.
Сьогодні майже усі відомі та звичні нам імена освячено подвигом подвижників та мучеників, бо з появою Християнства, перших мучеників та святих віруючі родини прагнули засвідчити свою духовну єдність із ними і давали своїм дітям освячені вірою імена. Наречення людини певним іменем – це наче делегування чи дар їй від імені Церкви небесного заступника, який нарівні з ангелом-охоронцем веде її по життю, сприяючи спасінню душі та здійсненню Промислу Божого.
З моменту Хрещення людиною опікується той святий, на честь якого вона названа. Також вважається, що святий здатний надавати людині, нарéченій його ім’ям, сили у важкі хвилини, оберігати своє чадо від бід і наділяти праведними якостями, а після смерті – заступитися перед Богом за свого підопічного.
Наші предки ніколи не найменовували новонародженого не звернувшись до священика. Він розгортав Святці ( Іменослов), де містяться відомості про дні, коли поминати певного святого, і дивився перелік імен, що випали на дату народження малюка. Названий певним іменем християнин упродовж життя ходив до церкви, сповідався і причащався, замовляв молебень за здоров’я, ставив свічки і прикладався до ікони із зображенням одноіменного небесного заступника, тобто до патрональної або тезоіменної ікони.
Таку ікону можна було замовити та зберігати і вдома. У стародавній традиції патрональні ікони писалися до Хрещення дитини і називались мірними (розмір ікони відповідав зросту немовляти), а могли бути звичайними, коли розмір іменної святині є довільним. Такі образú дозволяється дарувати як дітям, так і дорослим (часто це роблять саме на іменини – день пошанування тезоіменного святого), їх можна також передавати до храму.
На виставці представлено чоловічі іменні ікони апостолів Петра, Павла, Йоана та Андрія, святих Миколая, Георгія, Дмитрія та інших; жіночі – святих Варвари, Параскеви, Катерини, а також так звані сімейні патрональні, або ж іменні групові із зображенням вибраних угодників – покровителів кожного члена сім’ї: «Святі Матвей та Єлизавета», «Святі Яків, Наталія і Тетяна» (див. фото). Доповнюють експозицію сюжетні ікони: «Трійця святої Анни», «Богородиця з Антонієм і Феодосієм Печерськими», «Святі страстотерпці Борис і Гліб».
Ікони наділено великою силою емоційного впливу, для них характерна внутрішня сила образів, глибина й урочистість, простота і безпосередність. Вони служать нагадуванням про важливість молитви і дотримання Христових заповідей.
Церква вважає християнське ім’я Божим благословенням, тому кожен із нас повинен тримати у пам’яті святого, на честь якого він названий, знати основні факти його життя, кожен день у молитві звертатися до нього, сповідатися і причащатися у дні його пам’яті.
