Волинська Епархія Української Православної Церкви
Київського Патріархату
офіційний сайт
Головна Статті23 червня – святителя Йоана, митрополита Тобольського
Статті

23 червня – святителя Йоана, митрополита Тобольського

Віталій КЛІМЧУК Святитель Йоан, митрополит Тобольський

Іван Максимóвич народився у місті Ніжині Чернігівської губернії в грудні 1651 року в православній родині Максима і Єфросинії. Батько святителя походив з української православної шляхти, був уродженцем м. Умані (тепер Черкаської області) й досить заможною людиною.

Основи навчання і виховання у православному дусі святитель отримав спочатку вдома, а потім, імовірно, в одній із парафіяльних шкіл Ніжина. Згодом було навчання в Києво-Могилянській колегії, яку пізніше реформували в Києво-Могилянську академію. Іван вступив до колегії, коли йому було трохи більше 10 років. Навчався в одному класі зі своїм ровесником св. Данилом (Тупталом) із м. Макарова. Після закінчення навчання в сімнадцятирічному віці був залишений викладати латинську мову.

А в 25 літ бажання присвятити себе чернечому життю перемогло, Іван приймає від архімандрита Києво-Печерської лаври Інокентія (Гізеля) постриг з іменем Йоан – на честь святителя Йоана Золотоустого. Згодом архієпископ Чернігівський Лазар (Баранович) висвятив брата Йоана спочатку на ієродиякона, а потім і на ієромонаха. Після цього отець Йоан призначається офіційним проповідником Києво-Печерської лаври.

Багато часу він присвячував глибокому вивченню творів святих отців і вчителів Церкви, а в першу чергу – Святого Письма. Тут і відкрився його винятковий талант до проповідництва, і під дією благодаті Божої він став готуватися до вищого святительського служіння.

У 1685 році о. Йоан призначається ігуменом Свенського Успенського монастиря, що знаходився в трьох верстах від Брянська. Більша частина монастирської братії була невдоволена діями нового ігумена, який вислав з монастиря всіх до одного священиків і дияконів московських, а набрав своїх, або, як зазначалося в скаргах, «чужеземцев зарубежных польской и черкаской (цебто української) породы». Звинувачували ігумена, що він керує на власний розсуд, навіть ризи московські перешив на свої, коротші київські. Та, зважаючи на те, що ігуменство Йоана (Максимóвича) продовжувалося 10 років, можна зробити висновок, що скаржники не мали ніякого успіху, а монастир, звичайно ж, набрав українського характеру. Заміна чернечого складу пояснювалася низьким освітнім рівнем московського духівництва і чернецтва на той час.

У 1695 році Чернігівський архієпископ Феодосій (Углицький) з огляду на свій похилий вік та слабке здоров’я викликав до себе з Брянська ігумена Йоана та запропонував йому стати архімандритом Єлецького монастиря. Той охоче погодився на цей нелегкий послух.

24 листопада 1696 року Малоросійська рада, що складалася як з духовних, так і зі світських осіб, одноголосно вибрала з трьох кандидатів на чернігівську кафедру отця Йоана. За поданням гетьмана Мазепи Московський Патріарх Андріан 10 січня 1697 року висвятив його на єпископа Чернігівського. 14 років керував владика Йоан чернігівською паствою. З метою підвищення освітнього рівня духовенства
в 1700 році в Чернігові було засновано колегіум, освітній заклад з організацією навчання за зразком Києво-Могилянської академії. Фактично це була перша в Російській імперії духовно-світська семінарія. При колегіумі відкрили друкарню, а бібліотека нараховувала понад тисячу томів книг і рукописів.

На початку свого архієрейського служіння владика мав зцілення від тяжкої хвороби за молитвами святителя Феодосія.

За натхненні Богослужіння та теплі й глибоко повчальні проповіді святитель Йоан був глибоко шанований чернігівською паствою.

А попереду був найважливіший період у житті: в 60-річному віці його висвячено на митрополита Тобольського і всього Сибіру.

До Тобольська преосвященний Йоан прибув 14 серпня 1711 року. Минуло небагато часу – і про владику почали говорити як про великого посника, що більшу частину ночі проводить у молитвах, постійно допомагає бідним, милостивий до всіх, у тому числі до ув’язнених. Його всією душею тягнуло туди, де було лихо і злидні, а добро він робив цілком таємно, не розраховуючи на відплату.

Керуючись цим усе життя, він нікуди не ходив у гості – за чотири роки в Тобольську лише раз був у губернатора князя Гагаріна. Зате у святкові дні та після Літургії часто запрошував до себе почесних людей міста, а з ними бідних і знедолених.

Гаряче турбувався за створену святителем Філофеєм слов’яно-латинську школу, запрошуючи достойних викладачів-наставників. У першу чергу дбав за освітній та моральний рівень духівництва, велику увагу приділяв поширенню Християнства серед сибірських язичників. У 1714 році відправив до столиці Китаю Пекіна місію на чолі з архімандритом Іларіоном (Лежайським) – до речі, теж українцем. Використовуючи створену в Чернігові друкарню, владика розпочав видавничу діяльність і в Тобольську. Перу святителя Йоана належать численні богословські твори.

10 липня 1715 року його високопреосвященство після Божественної Літургії влаштував у своєму домі трапезу для духівництва. Запросив і бідних та жебраків, яким прислуговував. Але це вже був останній день у його земному житті. Останні хвилини він зустрів на колінах перед образом, який привіз з України. Це була точна копія чудотворної ікони Чернігівської-Ільїнської. У подальшому вона стала відома благодатними знаменнями і тепер іменується Тобольською.

Прославлення святителя Йоана Тобольського відбулося в 1916 році, за 200 літ після його кончини.

Волин. єпарх. відом.– 2018.– № 6 (163)

23 червня 2018 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери