
Тиждень 4-й Великого посту
Священномученикiв, що в Херсонесi єпископствували: Василiя, Єфрема, Капитона, Євгенiя, Єферiя, Єлпидiя та Агафодора (IV). Преподобного Павла Препростого (IV)...
ІДЕЯ БУДІВНИЦТВА ХРАМУ
"Думка збудувати храм існувала вже мабуть 10 років. Але 2008-2009 роки не дали можливості оформити юридично землю, адже були перепони – не хотіли давати землю одній конфесії. Але нам вдалося створити церкву для всіх. Тож будівництво церкви почалося 1 травня 2014 року", – розпочав історію створення церкви настоятель храму.
7 червня 2014 року відбулося освячення фундаменту. Наступний рік над церквою працювали своїми силами (вдалося звести лише фундамент і почати будівництво стін). Священик пригадує, як усвідомлював, що будівництво триватиме дуже довго, адже у місцевості немає громади, яка могла б підтримувати будівництво та жертвувати кошти. Однак сталася знакова зустріч, яка змінила хід будівництва церкви.
"У 2015 році на проводах, в неділю, коли тут найбільше людей, які приходить до своїх рідних спочилих після Пасхи, біля стін храму я зустрів людину і знав, що це народний депутат. Це був Сергій Мартиняк. Я звернувся до нього зі словами про допомогу. І, на щастя, він щиро зацікавився", – пригадав священик.
У нардепа виникла ідея, аби цей храм був для всіх і представники всіх конфесій, могли б тут служити. До того ж, ще при освяченні фундаменту владика Михаїл, звертаючись до людей, сказав, що церква має бути для усіх. Тому інших варіантів й не було.
АКТИВНИЙ ПРОЦЕС БУДІВНИЦТВА
"За місяць після нашої розмови почалися надходження коштів та допомога", – розповів настоятель храму та із усмішкою на вустах промовив, що за ті чотири роки будівництва храм майже повністю завершений.
Знамена подія – підняття купола відбулася 7 листопада 2015 року. А перша Божественна Літургія відбулася 20 квітня 2017 року, в четвер після Пасхи, на якій молилися рідні загиблих солдатів, які поховані на Алеї слави за самою церквою. Нині храм готовий до молитов. Його освячення 5 травня 2018 року звершив митрополит Луцький і Волинський Михаїл в присутності запрошеного духовенства Луцького району, Луцька, Рівненської єпархії, а також людей, які вже є прихожанами.
"За цей рік багато людей приходять сюди помолитися. Ходять ті люди, які проживають тут поруч, є й ті, хто приїздить з Луцька", – розповів настоятель храму Ярослав Черенюк та додав, що богослужіння відбуваються щосуботи.
ЧИМ ОСОБЛИВИЙ ХРАМ
Всередині церкви затишно та дуже гарно.
"У храмі і вівтарі вже є розписи. Але ще не всі завершені. Художником виступив лучанин Ярослав Жупанюк. Це найбільш вартісний момент будівництва. Всі розписи у візантійському стилі, що не є характерним для Волині. Цей стиль, існує вже більше тисячі років у Греції, колишній Візантійській імперії. Тільки тут, на наших землях, це більш зросійщений варіант. А в нас справжній – автентичний", – почав розповідати особливості храму настоятель.
Ще передбачені вітражі такі, які є в європейських храмах. На них зображуватимуться орнаменти або ж квіти. Та планують встановити головну люстру храму– панікадило.
Іконостас у церкві Воскресіння Христового виготовляли з масиву дуба у майстерні художника Романа Яблонського із Червонограду. Таких іконостасів на Волині є лише чотири. Його встановили у 2017 році.
Писані ікони виконав той же художник.
Царські ворота – те, чим по-особливому пишається священик, адже вони виготовлені у формі тризуба.
"Це моя була ідея зробити щось схоже на тризуб. Я таке бачив на фото в українських храмах в діаспорі. В нашій країні такі тризуби з хрестом стали відомими на початку 90-х років. Це символізувало відродження української церкви і держави", – розповів про символічність настоятель храму.
Привертають увагу свічки, які стоять біля вівтаря у піску. Священик каже, що це дуже зручно, адже їх можна поставити у необмеженій кількості та й чистити такий незвичний підсвічник значно легше. Варто лише вибрати залишки від воску.
Підлога у церкві із граніту. Вона хоч дороговартісна, однак є довговічною.
Розповів священик і те, чому храм має таку назву – Воскресіння Христового.
"Сама подія воскресіння із мертвих Христа Спасителя відкрила нам можливість бути з Богом вічно. Він своєю смертю, розп'яттям на хресті, взяв на себе наші гріхи, а воскресінням із мертвих – переміг смерть", – пояснив священик Ярослав та звернув увагу на верхні розписи у церкві, які спільним сюжетом пов'язані із Воскресінням Христа.
"Тут зображений сам Христос і євангельські події – зустріч жінок-мироносиць, які прийшли до гробу, ангел їм показує, що гроб порожній і Христос Воскрес. І це безперервно йде такий сюжет. Тут – зустріч Христа з Марією Магдалиною, якій Він перший явився за Євангелієм. Далі — явлення Ісуса Христа еммауським подорожнім. А тут події на сьомий день, коли Христос з'являється учням. Ще тут присутній апостол Фома, який перед тим не бачив воскреслого Христа і казав: "Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю". Цей сюжет називається "Увірування апостола Фоми". Далі буде продовження – велика ікона Воскресіння у грецькому варіанті. А на цій стіні буде "Воскресіння праведного Лазаря". Також будуть святі воїни Георгій Побідоносець, Димитрій Солунський", – пояснив задум настоятель храму.
Нині роботи у храмі ще тривають, однак, якщо все йтиме за чітким планом, то священик має надію, що завершаться цього року. І вже на освячення повністю готового храму чекатимуть Сергія Мартиняка.
ЯК РЕАЛІЗОВУЄТЬСЯ ЗАДУМ ЦЕРКВИ ДЛЯ ВСІХ
У невеличкому, але вмісткому храмі щосуботи відбувається служба. Хоч субота – це поминальний день, але тут моляться не лише за померлих, а й звершується повна Божественна Літургія, де згадують всіх: і живих, і померлих. До того ж тут можуть і звершити таїнство вінчання. Священик пригадав, що у деяких церквах, які розміщуються на кладовищі, вважається почесним таке вінчання.
"Задум, стосовно того, щоб тут служили інші конфесії вже був реалізований декілька разів. Римо-католики наші місцеві на кладовищі щороку служать месу, коли в них випадає день всіх святих. Вони і раніше це робили, а коли вже храм збудували, то продовжують молитися і не бояться. Ми з ними товаришуємо. А греко-католики служили в цьому храмі пасхальний молебень", – розповів настоятель храму.
Нині пожертви Сергія Мартиняка спрямовані на те, аби зробити церкву такою, яка заохочувала б вірян відвідувати храм. Адже тут кожна людина, не залежно від віросповідання, може зустрітися з Богом та помолитися.