В небі, в зоряній безодні, тонуть дзвони Великодні...

– Воскресіння Христове – найвеличніше торжество Церкви Христової – це свято радості. Першим словом воскреслого Христа було: «Радуйтеся». У ці святкові дні Церква закликає всіх вірян радіти і викликувати: «Цей день, його створив Господь, радіймо й веселімося у нім» (Пс. 117, 24), – наголосив керуючий Волинською єпархією УПЦ Київського патріархату Митрополит Луцький і Волинський Михаїл у розмові з нашими кореспондентами...

– Пасха – це традиція, яка прийшла до нас із давніх часів, – продовжує Владика Михаїл. –Щоправда, тоді святкування супроводжувалося заколенням пасхального агнця. Коли ж відмінили жертвоприношення у вигляді тварин, то сьогодні приносимо у жертву хліб. Коли приносимо в причасті, це також хліб під виглядом тіла Господнього. А коли говоримо про Пасху, то вона символізує собою інший зміст й інші читаються молитви. Але ж знову-таки: хліб – жертвоприношення...

І що важливо: коли раніше якесь село чи хутір не мали священнослужителя, а благочестиві люди хотіли причастити хворого, то для цього зберігали освячену паску. Тобто це не просто пасхальний агнець. Використовували замість причастя також артос – це вже інший пасхальний хліб. Це коли ми говоримо про такі форс-мажорні обставини. Тобто паска і артос – набагато більше, ніж просто хліб, спечений до свята.

Отже, ніколи побожний чоловік не кине паску під ноги, незважаючи на те, де і ким вона була спечена, освячена чи не освячена. Люди з благочестям ставляться до самої паски, бо значення вона для нас має зовсім інше, ніж просто святковий хліб. Це викуплена жертва заради нас і заради нашого спасіння.

Того дня, у Великий (Чистий) четвер, ми завітали у жіночий монастир Святителя Василія Великого, де нас зустріла настоятелька обителі ігуменя Анастасія. Просимо показати нам, як випікають тут за старовинними рецептами паски і пасхальний хліб – артос, без яких неможливо уявити Великдень.

Звісно, простежити за всім процесом виготовлення пасок нам не пощастило. Бо, як розповіла інокиня Соломія закваску на пасхальне тісто вони зробили після молитви о другій годині ночі. А ось як дозріває і вимішується тісто, як додають у нього родзинки і ванільний цукор, як потрапляє воно у малі й великі форми, побачили. Щоправда, довелось довгенько почекати, доки тісто підійде у спеціальній шафі, а потім, наповнивши неповторним запахом свіжої випічки велику залу проскурні, вийняті з електричних печей паски ляжуть на стіл. Але процес на цьому не завершується — сестра Соломія разом із послушницями Катериною і в миру Ларисою беруться оздоблювати паски збитим із цукром яєчним білком, прикрашати їх різнокольоровою посипкою і кокосовою стружкою, а деякі – навіть шоколадом.

Паски в монастирі випікають за рецептом, який передала обителі одна з колишніх послушниць, запозичивши його в своєї бабусі. Не розкриватимемо всі таємниці, скажемо лише, що виходять вони смачними й красивими. Недарма за цими пасками не лише містяни приходять, а й з інших населених пунктів приїздять. Іще одна особливість цих пасок: увесь процес супроводжується щирою молитвою майстринь та їх бажанням укласти в цей святий хліб усю свою душу.

Якщо паска здобна, то артос, який випікають тут лише напередодні Великодня, пісний: у його тісті тільки вода, борошно і дріжджі. Та пошановується він серед православних християн особливо. Як розповіла сестра Соломія, артос стоїть у храмі біля царських воріт. Над ним протягом усього Великодного тижня здійснюють молитви. Після цього його маленькі шматочки роздають вірянам як святощі. Хтось його зберігає, хтось бере в дорогу, хтось споживає, коли відчуває якусь духовну чи тілесну потребу.

– Коли ти його спечеш, відчувається якесь внутрішнє заспокоєння, – ділиться своїми сокровенними враженнями про артос сестра Лариса. – Дуже люблю цю роботу, відчуваю якусь особливу благодать, оздоровлення душі.

Golos.com.ua