В основі християнської етики лежить любов. Почуття любові, яке є основою віри в Бога, передбачає любов до всіх Його творінь.
Згідно з Святим Письмом, весь світ і кожна істота має незамінну цінність як Боже створіння.
Зміст багатьох біблійних притч ґрунтується на прикладі рослин та змін, які з ними відбуваються. На сторінках Книги Буття можна знайти, умовно кажучи, класифікацію флори. У Біблії згадується біля 100 видів рослин. Дерево життя (світове древо) є найвищим символом віри у Всевишнього.
– Господь створив цей різноманітний світ, наділив його численними видами рослин, тварин. Людина як вінець творіння повинна берегти його та робити кращим, – говорить ієромонах Никодим (Смілий) – намісник Луцького Хрестовоздвиженського монастиря.
На жаль, із розвитком людського суспільства, ставлення до природи почало набувати споживацького, а то й хижацького характеру. Первинна духовна єдність людини та природи поступово втрачалась. Наділена розумом людина почала використовувати Богом даний світ живої природи не для виконання своєї ролі збереження всього живого на планеті, а для наживи заради матеріальних благ.
У результаті ми маємо забруднені водойми, виснажені хімією ґрунти. Все менше лишається місця для лісів. Зникають чи зникли безповоротно сотні видів рослин та тварин. Усе це не може не впливати на здоров’я людей.
Екологічна криза – це перш за все криза духовності. Тому дуже важлива природоохоронна роль відводиться Церкві.
– Церква повинна закликати до раціонального використання природних ресурсів. Роль релігії має бути визначальною. Навіть кілька хвилин, виділених у проповіді священика на захист природи, будуть неодмінно мати результати в практичних діях людей. Церква має прислухатись до природоохоронних програм, пояснювати людям, як раціонально ставитись до природних ресурсів, багато із яких є невідновними, – вважає о. Никодим. – Потрібно дати зрозуміти людям, що від кожного залежить, у якому світі ми живемо, і що кожен несе власну відповідальність.
Дотримуючись елементарних природоохоронних правил у побуті, на вулиці, в лісі тощо, ми можемо зробити величезний вклад у справу збереження природи: економити воду; не лишати сміття на берегах водойм, у лісах, парках тощо; обмежити в побуті використання синтетичних мийних засобів, які дуже небезпечні для природи та організму людини. Для чищення поверхонь та миття посуду надавати перевагу соді й гірчиці; для прання білизни використовувати безфосфатні порошки; викидати відпрацьовані батарейки, лампи, пластикові пляшки в спеціальні контейнери; відмовитись при покупці в крамниці від додаткової пластикової упаковки, пакета, використовувати багаторазові екоторби; надавати перевагу екологічним видам транспорту: велосипеду, тролейбусу. Привчати себе до піших прогулянок; не спалювати суху траву, опале листя, поліетилен, забруднюючи повітря, яким дихаєм ми та наші діти; не нести на кладовище штучні квіти, при спалюванні яких виділяються в повітря токсичні речовини. Краще та набагато економніше посадити траву або живі квіти.
Привчаючи себе та своїх дітей до цих елементарних правил, можна покращити не тільки стан природи навколо, а й власне здоров’я, яке залежить від чистоти води, повітря та ґрунтів.
«Врятуйся сам і біля тебе врятуються тисячі» – ця цитата Серафима Саровського зараз є дуже актуальною, і щодо природи також.
Отець Никодим вважає, що Церкві, засобам масової інформації, громадським організаціям потрібно постійно наголошувати, пропагувати, популяризувати правила поведінки людей у світі живої природи, який створений для нас Богом, виховувати почуття відповідальності кожного за його стан. Адже ми та наші діти живемо у цьому світі. І ми здатні змінювати його на краще.
Потрібно пам’ятати, що все повертається до кожного із нас бумерангом – добрі та недобрі вчинки.
Природа не прощає помилок та байдужого до себе ставлення. Розглядаючи її багатства лише з точки зору споживача, людство приречене на самознищення.
