Волинська Епархія Української Православної Церкви
Київського Патріархату
офіційний сайт
Головна СтаттіПожежу зупинила… захована на горищі старовинна ікона
Статті

Пожежу зупинила… захована на горищі старовинна ікона

Наталія КРАВЧУК Настосятель парафії протоієрей Дмитро Андрухів біля Ченстоховської ікони. Світлина Наталії Кравчук.

Тепер до святині, яку перенесли у храм, по зцілення їдуть навіть з Києва!

Коли у будинку Назаруків, що у селі Поваорськ Ковельськго району Волині, спалахнула пожежа, ніхто й гадки не мав, яка таємниця при цьому відкриється. і як тільки полум'я згасло, побачили старовинний образ, захований на горищі. вогонь зупинився біля рами! відтоді святиню занесли у храм, і біля неї стали зцілюватися люди. особливо багато прочан їде на Великдень.

Вогонь стих у ногах Богородиці

– Я народилася і виросла тут, у Поворську, – розповідає Надія Назарук. – У нас була стара хата, а у 1979 році поставили нову. Її збудували майже впритул, може, за півметра одна від одної. Тож ми у нову перейшли, а стара стала нам за літню кухню.

Ні про яку схованку чи цінності вдома жінка ніколи не чула. Як пізніше виявилося, і її мама ні сном ні духом не відала, під яким покровом живе.

– Якось влітку 2008 року я пішла на роботу, а мама лишилася у літній кухні хазяйнувати, – згадує жінка. – Відкрила люфту в печі й напхала туди ганчірок. Сама стала щось робити. Як вона не побачила, що почали ті ганчірки тліти? Добре, що сусіди вийшли надвір і помітили дим, що клубочився з хати. Вивели маму, викликали пожежників. Коли я з роботи прибігла, то вони вже гасили. А полум’я таке велике було! Воно йшло у бік нової хати. Я стояла і мало не плакала.

Аж враз вогонь повернувся в інший бік і… стих. Ніхто не міг зрозуміти, що його зупинило.

– Коли пожежні вилізли на дах, один з них одразу запитав: «А що то у вас за рама стоїть біля причілка?» «Яка рама?» – не розуміла я. Бо ж сама там сто разів лазила і нічого не бачила. Заглянули вони, а то – старовинна ікона. Вогонь біля неї зупинився, якраз у ногах Богородиці. Тоді ми всі зрозуміли, яка сила біду відвернула. Бо ікона стояла ликами до нашої нової хати повернута, – не стримуючи сльозу, продовжує свою розповідь Надія Василівна.

Одна з чотирьох апостольських ікон Київської Русі

Образ обережно зняли зі згарища, відмили від кіптяви, почистили. І відкрилася людям Ченстоховська ікона Божої Матері – одна з її писаних копій.

– Цей образ є дуже шанований і православними, і католиками, – розповідає настоятель Свято-Покровського храму УПЦ КП села Поворськ отець Дмитро Андрухів. – Він має древню історію. Адже, за переказами, малював лики Богородиці та Сина Божого з натури сам апостол Лука.

Ченстоховська Божа Матір, яка ще називається Белзька, – одна з чотирьох апостольських ікон, привезених у Київську Русь з Царгорода. Друга – Вишгородська, яка згодом стала називатися Володимирською і нині зберігається у Москві та проголошена найбільшою святинею Росії. Ще однією великою реліквією був образ Успіння Богородиці Києво-Печерської лаври, що загинув під час війни 1941 року. І єдиний, який на сьогодні залишився в Україні, а саме у Луцьку, – це Чудотворний образ Холмської Божої Матері. Оригінал Ченстоховської Богородиці нині зберігається у Польщі і проголошений польською святинею.

Відомо, що саме цей образ на землі Київської Русі привіз князь Лев Данилович, син короля Данила Галицького. З великими почестями вніс його у місто Белз (нині – Сокальського району Львівської області). Й ікона одразу стала відомою своїми чудесами. У 1382 році князь, який правив тоді Галичиною, перевіз її до Львова, а потім до заснованого ним монастиря у Ченстохові (нині територія Польщі). Так і стала святиня називатися Ченстоховською.

Образ, знайдений у Поворську, – одна з її копій. На жаль, поки жодних історичних досліджень не проведено, тож достовірно сказати не можна, наскільки вона давня. Та потемнілі лики Богородиці з Дитям переконують – їй не одне століття… Ікона має також дерев’яні ризи. На них витиснуті лілеї – символи любові до Бога. Їх оновив фарбами реставратор. Жодних інших «доповнень» святиня не має.

Під рамою стояли тарілки, бо крапало миро

Як же вона опинилася у Поворську? Хто її автор? Звідки взялася на горищі сільської хати? На жаль, на ці питання відповідей поки нема. Кажуть, один з родичів пані Надії був «при церкві». Можливо, він у радянські часи таємно врятував ікону і заховав на горищі?

А Поворському храму нині б було уже понад 160 літ! Та в радянські часи храм зруйнували. У 1965-му куполи познімали свої ж сільські хлопці. Згодом усі вони загинули. Словом, стерли тоді споруду з лиця землі. Сучасна церква збудована на тому ж місці й освячена у 2004-му. Її архітектура повторює обриси попередниці. Правда, нова не деревом оббита, а іншим матеріалом.

Родина пані Надії вирішила віддати образ у рідний храм. Аби не тільки самі могли приклонитися до реліквії, а й інші прихожани. І стали до Поворська топтати стежку паломники.

– Після пожежі на іконі були значні тріщини. Вона полопала, – розповідає отець Дмитро Андрухів. – Тепер шви сходяться. Був час, що ми під рамою ставили тарілки – з ікони скрапувало миро. Зараз образ не мироточить, але до нього йдуть і йдуть люди. Кожну неділю перед службою ми правимо молебень до ікони. А особливо багато людей приходить до святині на Пасху. Їдуть зі Львова, Києва та інших міст.

Береже солдатів від зброї ворога

Є чимало свідчень про зцілення, які люди отримали біля цієї Ченстоховської Матері Божої. В однієї місцевої мешканки діагностували рак. Вона так ревно молилася біля образа, спеціальну молитву над прихожанкою читав і священик. Коли невдовзі жінка поїхала на чергове обстеження, лікарям мало мову не відняло: від страшної недуги, що мала руйнувати тіло пацієнтки, не лишилося й сліду! Хтось вклякає на коліна з проханням здоров’я для синів-дочок, бездітні жінки благають запліднити їхні лона, самотні – послати їм гарну пару… Переконані: хто з вірою просить – отримує.

А взагалі до Богородиці Ченстоховської особливо звертаються по допомогу від припадків, інфекційних хвороб, глухоти та німоти, а також ран від зброї. Отець Дмитро Андрухів розповідає, що з їхнього села на фронт пішло кількадесят хлопців! І усі, хто прикладався до святині, слава Богу, живі.

Митрополит Луцький і Волинський Михаїл благословив цей образ на паломницьку подорож. Після Великодня вона відвідає усі храми Ковельщини. Побуває у кожній парафії, аби віряни змогли подякувати Матінці Божій за блага, що Вона посилає, попросити заступництва та зцілення тілесних і духовних немочей.

Visnyk.lutsk.ua

12 квітня 2018 р. Інші статті за рубриками: Ковельський районний деканат, Протоієрей Дмитро Андрухів
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери