Луцький замковий Архангельський монастир: тут особливо шанують новомучеників ХХ століття

Колишній монастир шаріток, де нині розташований Луцький замковий монастир Святих Архангелів УПЦ КП, є для лучан пам’ятним та святим місцем. Тут покоїться прах тих, хто 1941 року був розстріляний НКВД-кими катами за свою любов до України, в час, коли тут була розташована луцька тюрма. Але це був час, коли будівля застосовувалася не за призначенням, адже сам цей куточок Старого Луцька, що входив у межі Окольного замку, є у першу чергу місцем молитви.

У XIV столітті великий волинський князь Дмитро-Любарт збудував неподалік храм на честь свого небесного покровителя – святого великомученика Димитрія Солунського, який донині не зберігся, а з часом тут постав римо-католицький жіночий монастир ордену бригіток, що діяв у XVII – першій половині ХІХ століття і будівля якого стоїть і досі. Саме тут діє нині православний чоловічий монастир Святих Архангелів. Про його життя “Волинській правді” люб’язно розповів благочинний монастиря ієромонах Арсеній (Качан).

Сама ідея існування у цих стінах монастиря виникла ще у 2000 році, втім здійснити її повною мірою вдалося лише на початку 2007 року. Тоді, якраз на свято Хрещення Господнього – Богоявлення, митрополит (тоді ще єпископ) Луцький і Волинський Михаїл освятив монастир Святих Архангелів та благословив на чернечий подвиг його насельників.

Наразі тут подвизаються шестеро насельників – намісник монастиря ігумен Святополк (Канюка), благочинний ієромонах Арсеній, ієромонах Петро, рясофорний інок Закхей та послушники Василь та Ігор.

Враховуючи те, що ця будова є місцем мученицької смерті патріотів України, головний храм обителі освячений на честь Новомучеників ХХ століття. “Є ще верхній домовий храм на честь святого преподобного Іова Почаївського, де ми звершуємо ранкове і вечірнє молитовне правило”, – розповів отець Арсеній.

Уклад життя в обителі поєднує молитву і послух. Вранці – ранкові молитви, по тому – Божественна Літургія, сніданок, послухи, вечеря і вечірнє богослужіння та вечірні молитви.

Послухи насельники монастиря несуть не такі вже і легкі, адже будова цієї пам’ятки архітектури потребує ремонту. Отож, доводиться штукатурити і шпаклювати, і навіть їздити до лісу по дрова, оскільки газового опалення тут нема.

Як розповів ієромонах Арсеній, у монастирі по-особливому шанують святих новомучеників і сповідників, що постраждали за Православну віру від безбожної влади у ХХ столітті, лунає сугуба молитва за спокій усіх загиблих, за волю і незалежність України, її патріотів.

Сам отець Арсеній подвизається тут з 2008 року. Тоді ж він прийняв чернечий постриг і священний сан. “Я хотів послужити Богу, Українській Церкві, тому і обрав собі цей шлях”, – так відповів він на запитання про те, що спонукало його прийняти монашество.

Нині триває час Різдвяного посту, отож ми також запитали отця Арсенія, що б він порадив у миру живучим православним християнам щодо того, як краще і з користю для душі провести цей період.

“Більше молитися, частіше відкривати Святе Письмо. Дуже гарною духовною практикою є читання Ісусової молитви, що можна робити і йдучи у справах, і на роботі. І менше звертати увагу на мирську суєту”, – порадив ієромонах Арсеній.

Отож, тут, у Старому Луцьку, несе чернечий послух братія Архангельського монастиря, підносячи молитву Богу за місто Луцьк, рідну Волинь та за неньку-Україну.

Рravda.lutsk.ua