Воскрешення праведного Лазаря. Апостола і священномученика Симеона, родича Господнього (107). Преподобного Стефана, ігумена Печерського, єпископа Володимиро-Волинського (1094). Праведного Євлогiя, странноприїмця (IV)...
Ікони Божої Матері «Нерушима Стіна»
Кожен народ має свій головний храм, що багато промовляє і до його релігійних, і до національних почуттів, часто будучи й видатним творінням світового мистецтва. Для православних християн України такою святинею є київський собор Софії – Премудрості Божої (від грецького «софіа» –мудрість). Його за наказом благовірного князя Ярослава Мудрого зведено в першій половині ХІ ст. на місці останньої битви русичів із печенігами – народом, що раз-по-раз нападав на Русь. Будучи споруджений на зразок головного храму Царгорода – столиці Візантійської імперії – з такою ж назвою, київський собор на довгі часи став осередком і духовності, і державної влади Русі-України. Тут була резиденція митрополита, правились найвеличніші служби; тут возводили на великокняжий престол, приймали іноземних послів; тут була перша у нашій Вітчизні бібліотека.
Протягом століть Софійський собор багато страждав разом із народом: його руйнували, грабували, а більшовики хотіли було підкласти вибухівку. Але через усі спустошення і перебудови незмінною залишилась одна вівтарна частина із велетенською – і талантом, і розмірами – мозаїчною іконою Божої Матері. Її освячено 1049 року, тобто 960 літ тому. Діву Марію, а в Її особі всю Церкву, ще в старозавітних пророцтвах порівнювали з міцним муром. А в Акафісті Пресвятій Богородиці (VIІ ст.) про Неї сказано: «Радуйся, Стовпе непохитний Церкви Христової; радуйся, держави Нерушима Стіно». Оскільки ж у Софійському храмі Києва збереглася незмінною саме стіна з образом Непорочної, то його стали називати «Нерушимою Стіною» і в цьому розумінні.
Наш народ завжди усвідомлював Християнську Церкву як свій найважливіший бастіон, що часто вособлювався в Божій Матері. А з ХVII ст., із часів Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, фіксується і таке народне повір’я: доки стоїть у Софії Київській Богородиця-Оранта (тобто Молільниця), доти стоятиме й Київ. Отже, стоятиме і вся Україна.
Віками шанували Оранту як Молитовницю за землю Руську, Нерушиму Стіну її головної твердині – Києва. Нині вшанування Діви Марії перед цим образом хоч і є окремо зазначеним у церковному календарі (збігається з перехідним святом Днем усіх святих), проте дуже потьмяніло. Але «Нерушима Стіна» має стати для побожного українського народу такою ж святинею-символом, як Ченстоховська (Белзька) ікона – для поляків, Казанська – для росіян. Наприклад, День Казанської ікони Богородиці є з 2005 року державним святом Росії – Днем народної єдності. Чи ж київська Оранта не достойна такої честі у нас?
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса