Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіІкона «Святий Миколай»
Статті

Ікона «Святий Миколай»

Тетяна ЄЛІСЄЄВА, завідувач Музею волинської ікони Ікона «Святий Миколай». Кінець XVІІ ст., с. Чорніїв Турійського деканату. Світлина Музею волинської ікони

Образ написано наприкінці XVІІ ст., с. Чорніїв Турійського деканату. Матеріал і техніка: дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення.

Причини особливого пошанування цього святого на Волині були у багатогранності його служіння і готовності завжди прийти на допомогу. Він – пастир, опора Церкви, борець із єрессю; покровитель володарів і князів, подорожуючих і мореплавців; захисник бідних і знедолених, заступник за всіх, хто потрапив у біду. Найраніше свідчення про пошанування угодника на теренах краю зафіксовано в Іпатіївському літописі. У 1227 р. князь Данило Галицький приїздив до Миколаївського Жидичинського монастиря поблизу Луцька «поклонитися і помолитися святому Миколі». Цей же літопис пише про чудо порятування міста від нападу монголо-татарів 1259 р. завдяки заступництву святого. З того часу він вважається покровителем Луцька. З середини XVІ ст. залишились документальні свідчення про православну церкву Св. Миколая на площі перед Воротньою вежею Окольного замку, звідки починався ринок. Образ святця знайшов відображення і на печатці міського уряду. На честь святителя на Волині будувалися храми й монастирі, писались образи’. Волинські іконописці зображували угодника і духовним пастирем, і суворим ієрархом Церкви, оборонцем християнської віри, і милосердним покровителем слабких та знедолених. Традиційний, класичний тип святителя змінювався під впливом естетичних норм і традицій, стильових і духовних пріоритетів різних епох.

Майже на всіх давніх волинських іконах його фронтальна постать подана в єпископському облаченні у трьох варіантах: у повен зріст, поколінно або до пояса. Правою рукою Миколай благословляє, у лівій тримає закрите Євангеліє. У ростових зображеннях у лівій руці святого – жезл, рідше книга. На багатьох образа’х у верхніх кутах на хмарах розміщено постаті Христа з Євангелієм і Матері Божої з омофором як нагадування про події Нікейського собору 325 р., у якому єпископ Мир Лікійських брав участь. Найчастіше на волинських іконах бачимо поколінне зображення Миколая. Духовною проникливістю відзначені образи’ святого у творчості Майстра ікон з Михнівки, написані на переломі XVII – XVIIІ ст. у ренесансних традиціях. Знайдений майстром типаж повторюється з незначними змінами в творах із колекції Музею волинської ікони.

На реліквії з с. Чорніїв Турійського району святитель зображений в одежах православного архієрея, що вказує на служіння, якому він присвятив життя. Світлом наповнені його лик, змальований темно-рожевою вохрою, і рука, піднята у благословенні. Високе з залисинами чоло розкреслене легкими зморшками. Спокій, мудрість і духовна сила – у погляді його очей. Сріблом лягає навколо лику тонко прописане ледь хвилясте волосся. На Миколаї – білосніжна фелонь, гаптована легким квітковим орнаментом, із плечей спускається рожевий омофор з темно-синіми чотириконечними хрестами. Автор приділяє увагу змалюванню не тільки одягу святителя, але й палітурці Євангелія: золотий обріз книги, імітація шкіри, срібні застібки, графічне зображення Голгофи у середнику. Миколай тримає рукою Письмо через плат і полу фелоні, що підкреслює проповідницьке служіння пастиря.

Тло ікони гравійоване рослинним візерунком. Майстер використовує традиційні для волинського іконопису кольори: блідо-рожевий, вохристий, яскраво-білий, зелений, червоно-цеглястий. Художні прийоми, використані автором, роблять твір декоративним і урочистим.

В образі святого Миколая втілено всенародну любов до угодника, який отримав після смерті широку відомість, славу і честь у всьому християнському світі. Протягом багатьох століть змінювались уявлення про його зовнішній вигляд та атрибути, але незмінним залишався основний зміст його образу, лейтмотивом якого була безмежна любов до людей, відкритість і доступність кожному, незалежно від віку і соціального стану.

Волин. єпарх. відом.– 2012.– № 12 (97)

22 травня 2019 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери