Свято дурнів чи брехунів?

Старт другого місяця весни позначено неофіційним світським святом, що іменується днем гумору, або днем усіх дурнів, або ж празником брехунів. Навіть віршовану речівку придумали: «Перше квітня – брехня всесвітня». Її автори явно замахнулися на планетарну значимість першого квітневого дня. Зазвичай говорили: «Якщо першого квітня не збрешеш, коли ще врем’ячко знайдеш?». Безперечно, треба прагнути гарного настрою, залучаючи для цього жарти, усмішку й особистий приклад щирої веселості. Проте до чого тут обман і неправдиві (брехливі) свідчення на своїх знайомих, друзів та родичів? Невже таким смішним і розважальним у нашому житті є обман?

Кажуть, що свято гумору бере початок із давніх часів і ми зобов’язані ним неаполітанскому королеві Монтерею. Йому на честь свята з нагоди припинення землетрусу піднесли рибу. Через рік цар зажадав точно таку ж. Точнісінько такої на той час не виявилось, але кухар приготував іншу, що дуже нагадувала попередню. І хоча король розпізнав підміну, він не розгнівався, а навіть розвеселився. Відтоді й увійшли у звичай першоквітневі розіграші – ловити один одного на «гачок». Але це тільки одна з багатьох версій походження традиції.

Центром гумору в Україні вважається Одеса. Тут навіть на офіційному рівні впровадили вихідний у день сміху. 2010 року 1 квітня припало на Страсний четвер, який передує Великодню. Митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел звернувся тоді до міського голови Едуарда Гурвіца з проханням відмінити святкування першоквітневої гуморини. «Проведення в дні Страсної седмиці, а саме 1 квітня, в Страсний четвер, коли згадується Таємна вечеря і встановлення Христом Божественної Євхаристії, так званого дня сміху, викликає протест і обурення у духівництва, православної громадськості, інтелігенції і всіх православних жителів Одеси. 1-го квітня за недоброю традицією, що склалася, наше місто наповнюється нічим не стримуваними веселощами, масовими гуляннями, які супроводжуються гамірними концертами, вживанням спиртного і безчинствами», ішлося у зверненні. Треба віддати належне – міська влада пішла назустріч проханню духівництва і веселощі було перенесено на пізніший термін.

«Згідно з віковими традиціями» можна підійти до чи не кожного першоквітневого жарту, який, як правило, оснований на розіграші, тобто на обмані. А слово здатне не тільки зцілити людину, а й розхвилювати, засмутити, навіть позбавити життя. Тож після кожного свята брехні далеко не всі перебувають у доброму настрої та здоров’ї. Не один інфаркт та інсульт передчасно трапився із жертвами першоквітневих розіграшів. Свято ж набуває дедалі більш непередбачуваних емоційних форм – це факт незаперечний.

Православна Церква спокійно ставиться до світських свят, але згадане явно перечить моральним засадам. У першу чергу слід згадати із переліку гріхів лжесвідчення. Не обов’язково такий факт має відбуватися в судовій залі при адвокатах, свідках та суддях. Казати свідому неправду у формі розіграшу зовсім не доводить відсутність гріха. Адже наслідки такої неправди можуть бути дуже важкими, незважаючи на несерйозність гумористичного жанру. Ще одна Господня Заповідь – про любов до ближнього – зовсім не виключає підбадьорливого, веселого слова. Зрештою, українці у всі віки відзначалися не тільки задушевною і веселою піснею, а й влучним, гострим слівцем. Проте із обманом, із брехнею воно нічого спільного не має.

Волин. єпарх. відом.– 2012.– № 04 (89)