Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіЯк боротися зі спокусами?
Статті

Як боротися зі спокусами?

Валерія ЛЕСЮК Як боротися зі спокусами?

Кожна людина хоча б раз у житті задумувалась над тим, як уберегтись від тієї чи іншої спокуси і що то за підступність. Спробуймо поміркувати.

Спокуса – це схильність до недозволених, небажаних вчинків, хибних переконань, відхід від чогось правильного.

Якщо це недозволенність у чомусь, чому ж тоді ми кілька разів на день зіштовхуємося з лихими думками, а то й на ділі співпрацюємо з дияволом, виконуючи все жахливіші його забаганки?

Уся ця наша слабкість від того, що ми забули про жертовність – справжню, людську. Таку, яка угодна Богові. А жертва Богові – «це дух упокорений» (Пс. 50:19). Найперше, чого ми повинні навчитися, – це віддавати себе у жертву ближнім. Переступити через себе, викорінити своє «я», зректися власних інтересів та амбіцій на користь інших людей, узгоджуючи свої дії з волею Божою, бо «...вміє Господь рятувати побожних від спокуси» (2 Пт. 2:9).

Наша Церква – то не лише тицяння грошей комусь із жебраків, що професійно тупцяють коло храму. Насправді ж побожна людина повинна сама вишукувати когось потребуючого допомоги. То може бути й самотня сусідка з квартири навпроти, яка виживає, отримуючи мізерну пенсію; або це просто юнка з сільської місцевості, у котрої нема грошей на здобуття вищої освіти; або це просто безробітний, котрий втратив роботу з якоїсь поважної причини. Варіантів безліч. Головне, щоб нашою метою була дійсно допомога ближнім, а не власне збагачення чи самореклама.

Чи багаті ми, чи бідні, самотні чи одружені – всі можемо бути узалежнені від земних благ, від світського успіху. Без подолання цієї залежності, без віддання Богові головного, визначального місця у житті нам не подолати жодних випробувань, що рясно зводяться на нашому шляху.

Багатство, краса, задоволення, сила, влада, заздрість, слава, гордість – ось лишень невеликий перелік світських марнотних пріоритетів, що не підпускають нас бути ближчими до Бога.

Важко, піклуючись зовнішнім світом, навіть розгорнути найсокровенніший подарунок нашого Творця – Боже Слово, викладене у Біблії. А там сказано: «Прихили серце твоє до навчання і вуха твої – до розумних слів» (Притчі 23:12). Однак ми вже такі грішні, що кожного разу, силкуючись почитати Святе Письмо, потрапляємо у сіті диявольські, що проявляються у дзвінку по телефону, який до того півдня мовчав, або у дзвінку в двері, хоча нікого й не чекаєш. Може, то збіг, подумаєте. Ні, диявол радіє тому, що зміг нас перебити. А ми слабкі у вірі, й не маючи терпіння, вже й забуваємо, що хотіли наситити свою душу Божественною ласкою. Саме в цю мить уподібнюємось тим безбожникам, які очікують якогось дива та прикмет: всесвітнього потопу чи грандіозної пожежі, міркуючи, що тільки якесь горе може підштовхнути їх повірити у Бога. Але ж ми не атеїсти, ми віруючі люди. Нам не потрібно в житті жодних масштабних потрясінь, тим паче, що світ і так майже кожного дня або горить у вогні, або потерпає від повені, чи хитається від землетрусів. А скільки лиха поруч з нами! Скільки безпритульних, алкоголіків, наркоманів! Їм усім потрібна підтримка, яка б проявлялась у наших молитвах. Залишаючи церкву, молитву, піст, Святе Письмо, ми теж уподібнюємось до них.

А якби пам’ятали життя святих угодників, то намагалися б наслідувати їх. Бо всі вони, щоб наблизитись до Господа усім тілом та душею, упокорювали свої пристрасті та спокуси.

Нам здається, що ми настільки погрузли у гріховному трясовинні, наше життя затонуло у розпусті і що звідти нема вже вороття? Згадаймо преподобну Марію Єгипетську. Розпуснішої за неї, мабуть, не було. Усю свою молодість віддала вона у руки диявола, обгорнувшись його безсоромними тенетами, зваблюючи молодих юнаків та одружених чоловіків. Допоки одного разу не потрапила на свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста. Проте в ту мить її мерзотні гріхи не пустили до храму. Лише тоді, коли щиро покаялась у скоєному і попросила заступництва в Божої Матері, вона змогла увійти всередину храму. Керуючись вказівкою Матері Божої, 47 років прожила в пустелі, при тім 17 літ боролася з диявольськими підступами у вигляді різноманітних спокус.

Отож, не так і легко розпрощатися з блудним життям, але це можливо, бо «для Бога немає неможливої жодної речі» (Лк. 1:37). Повне упокорення своїх пристрастей, щире покаяння та молитва – ось та вузенька стежечка, по якій можна дійти до спасіння.

Ми занадто багаті, щоб перейматися подібними хвилюваннями? Так, матеріально збагачені, однак духовно – бідні. Берімо приклад з Миколи-Святоші, який бувши Луцьким князем, усупереч волі братів й не зважаючи на незчисленні свої скарби, прийняв монаший постриг і смирився так, що ставив себе нижче всіх, виконуючи найчорнішу й найрутиннішу роботу. Маючи велику владу, був підвладний сам, бо «легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому увійти у Царство Небесне» (Мф. 19:24).

Не маємо терпіння до ближніх своїх, дратують діти? Смиряймо себе мовчанням та лагідністю до них.

Іти Ісусовими стежками важко, але можливо. Ніхто не говорив, що наслідувати Христа легко, навпаки, так і написано: «Усі, хто бажає жити в Христі, будуть гнані» (2 Тим. 3:12).

Тому, постійно пам’ятаючи про Царство Небесне та вічні муки, за допомогою посту, що упокорює плоть і молитви, що підносить душу, ми можемо перемогти свої пристрасті та спокуси. Адже Бог не допускає на людину напасті понад силу, щоб, бува, не знемоглася, а наче той господар, рабам міцним та могутнім доручає діла важкі та великі, а для немічних та слабких задумує малі та легкі.

Ось тому кожному з нас підвладна та справа, що зближуватиме нас із Господом нашим.

Волин. єпарх. відом.– 2012.– № 5 (90)

10 березня 2019 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери