Преподобного Іларiона Нового, ігумена Пелiкiтського (бл. 754). Преподобного Стефана Чудотворця, сповідника, ігумена Триглiйського (бл. 815). Преподобномученика Євстратiя Печерського, в Ближнiх печерах (1097)...
«Дайте, дядьку, п’ятака!..»
Славлення Христа чи копійчана халтура?
Факт народження Спасителя асоціюється у мене із закликом: «Славімо Його!». В цьому і є повноцінний смисл поклоніння кожного християнина, згідно зі Святим Письмом: «Все, що дише, нехай хвалить Господа» (Пс. 150:6).
Славити народження маленького Ісуса повинні всі сущі, хто схиляє голову перед Творцем і Його Сином. Православні, вірні традиціям, у різдвяних піснеспівах прославляють знаменну подію та сповіщають про неї всім навкруги. Різдвяна пісня у виконанні гуртів від малого до великого несе у кожен дім радість і відчуття свята.
Здавалось, до простої істини «практикуючих» колядників нема чого додати, якби не досить прикрий факт: різдвяне «заробітчанство». Особливо цим грішать дітлахи, що сприймають Різдво Христове і весь цикл зимових свят як можливість лише примножити власні статки. Вони не зовсім розуміють потребу святкового візиту в кожен дім із радісною новиною, яка повинна втішити й звеселити господарів, а не заглядати у їхню кишеню. У совітські часи зовсім не випадково у репертуар вітальників було вплетено колядку сумнівного змісту: «Коляд, коляд, колядниця, добра з медом паляниця, а без меду – не така: дайте, дядьку, п’ятака, а ви, тітко, гроші, щоб були хороші!..». А де ж, даруйте, радісна новина про народження Месії? З чиєї легкої руки колядників перетворили на банальних заробітчан, що канючать по хатах «п’ятаки» на кишенькові потреби?
Можна впустити до хати і п’ять, і десять гуртів, але всі заспівають усе ті самі одну-дві найвідоміші колядки, та й то як-небудь. Де звізди, де костюми, де вертепні сценки?
Знаю хлопчаків, які торували далеченьку дорогу в інший район міста тільки через те, що добрий господар розраховувався… доларами. А скільки планів у юного покоління щодо наповнення власного гаманця за рахунок родичів для купівлі дорогих речей під час «жнивного» різдвяного свята! Притім використовують «бізнесмени» всі календарні приводи для збагачення: колядки, щедрівки, посівання… На другий (чи на десятий?) план відходить первозданність і затребуваність пісні, що славить Ісуса, Який прийшов у цей світ, аби постраждати за нас, даруючи всім дещо цінніше за п’ятаки, гривні чи долари…
Майже зникла така форма хазяйської вдячності колядникам як цукерки, печиво, горішки, бо замінена останнім часом на гроші. Саме про них ідеться у примовках-вітаннях багатьох святкових ватаг, де згадується жартівливо не тільки рідна і «полегшена» гривня, а й долари та євро.
Прикро, але таке дитяче дійство відбувається при байдужості дорослих, які мали б усвідомити й передати дітям значимість і важливість місії віншувальників, що прославляють Господа не за гроші заможного господаря, а, в першу чергу, за дари Господні: «Якщо ти робиш добро, знай, кому робиш, і буде подяка за твої благодіяння. Роби добро благочестивому, й одержиш нагороду, і якщо не від нього, то від Всевишнього» (Сир. 12:1–2).
Пригадую епізод із двома хлопцями-колядниками в напівголодні 90-ті роки. Вони співали напрочуд гарні та складні обрядові твори немов ангельськими голосами. Завершивши віншування і забачивши цікаві очі нашої трирічної донечки, вони притьмом кинулись обдаровувати її цукерками та мандаринами, геть ігноруючи господарську «віддяку». На жаль, чогось подібного ми чекаємо ось уже понад двадцять літ, проте, як не прикро, «різдвяні янголи» більше не стукають у двері квартири.
Чого гріха таїти, є і серед дорослих прояви своєрідного розуміння святкових обрядів, коли сповна використовується можливість через віншування заробити у господаря чарку.
Поволеньки почали навіть забувати традиційне вітання: замість «Христос народився! – Славімо Його!» кажемо: «Веселого Різдва!». Що ж тоді приносить веселість і радість, як не прославлення щирого і приємного факту народження маленького Месії? Невже срібняки, легко зароблені з нагоди світлого празника Різдва Христового?..
- Предметно-тематичні рубрики
- Адміністративно-територіальні
- Єпархія
- Капеланська служба єпархії
- Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
- Деканат монастирів
- Горохівський деканат
- Камінь-Каширський деканат
- Ківерецький деканат
- Луцький міський деканат
- Луцький районний деканат
- Маневицький деканат
- Ратнівський деканат
- Рожищанський деканат
- Старовижівський деканат
- Цуманський деканат
- Шацький деканат
- Волинська православна богословська академія
- Персоналії
- Михаїл (Зінкевич), митрополит
- Філарет (Денисенко), почесний Патріарх
- Александрук Анатолій, протоієрей
- Андрухів Дмитро, протоієрей
- Антонюк Віталій, протоієрей
- Арсеній (Качан), ієромонах
- Близнюк Юрій, протоієрей
- Бодак Роман, протоієрей
- Бонис Іван, протоієрей
- Бучак Михайло, протоієрей
- Вакін Володимир, протоієрей
- Вронський Олександр, священик
- Гринів Богдан, протоієрей
- Гуреєв Іван, священик
- Димитрій (Франків), ієромонах
- Зеленко Іван, протоієрей
- Кованський Артем, священик
- Константин (Марченко), архімандрит
- Лазука Микола, протоієрей
- Ледвовк Сергій, протоієрей
- Лехкобит Віталій, протоієрей
- Лівончук Сергій, священик
- Макарій (Дядюсь), ієромонах
- Мельничук Михайло, протоієрей
- Мицько Володимир, протоієрей
- Мовчанюк Андрій, протоієрей
- Нестор (Олексюк), ієромонах
- Никодим (Смілий), ієромонах
- Пушко Віктор, протоієрей
- Савчук Микола, священик
- Святополк (Канюка), ігумен
- Семенюк Іван, протоієрей
- Собко Віталій, протоієрей
- Хромяк Андрій, священик
- Цап Микола, протоієрей
- Цилюрик Ігор, протоієрей
- Черенюк Ярослав, священик
- Шняк Василь, протоієрей
- Коць Микола, архідиякон
- Анастасія (Заруденець), ігуменя
- Марія (Ігнатенко), ігуменя
- Гребенюк Віктор
- Савчук Лариса