Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна СтаттіОбраз «Собор всіх святих, у землі Волинській просяялих»
Статті

Образ «Собор всіх святих, у землі Волинській просяялих»

Лариса ОБУХОВИЧ Образ «Собор всіх святих, у землі Волинській просяялих»

Образ «Собор всіх святих, у землі Волинській просяялих». Кінець 80-х рр. ХХ ст. Зберігається у храмі Йоана Богослова с. Галина Воля Старовижівського деканату. Автор Андрій Манько (1960–2009). Матеріал: дошка, олія.

У 1992 р. Волинь відзначала 1000-ліття створення рівноапостольним князем Володимиром першої єпархії у місті Ладомирі, названому пізніше на його честь Володимиром. У підготовку до свята був залучений іконописець Андрій Манько, випускник Одеського художньо-педагогічного інституту. В числі замовлених він виконав образ Собору всіх святих землі Волинської.

Його шлях до священнодійного письма почався з дитинства в с. Мізоч на Рівенщині, де бачив босоногих стáрців і напівтаємні церковні реставраційні артілі. В юності чітко визначив свій фах –іконописання. В Одесі, де навчався, було сприятливе середовище: навіть за радянських часів одвідував місцевий монастир, спілкувався з ченцями і священиками, захоплювався лекціями про мистецтво стародавньої Русі опального викладача інституту В. М. Русіна (він допоміг йому зрозуміти ікону). Андрій вивчав літургіку, церковний спів. Укріпившись у вірі, отримав благословення схиархімандрита Алексія (Філозофа) на іконописання, проте зважився лише через шість років.

Художник працював у непростий для країни час. Хоча було духовне піднесення напередодні відновлення незалежності України, відроджувалося легальне життя Церкви, та старі хвороби не давали вирішити її національної ідентичності без болючого розколу. Передова інтелігенція зберігала віру в успішне вирішення церковних проблем. Андрій Манько був патріотом своєї землі. Всю любов до Волині, її людей вкладав у роботу. В óбразах волинських святих на його іконі перебуває погамовуюча пристрасті, всеосвячуюча благодать Духа Святого. Щоб християнська ікона засяяла незримим світлом, іконописець сам повинен мати духовне світіння, вважав Манько, треба самому пізнати Бога, щоб бачити «вказівний перст».

Від «Собору всіх волинських святих» виходить світло неземної радості, святковості. Урочистості надають червоні барви одягу з голубими й жовтими вставками, білий колір на німбах і одязі угодників освіжає всі колірні поєднання, надає їм глибини звучання. Кожен святець має індивідуальну характеристику, та всіх об’єднує благородність ликів і духовна зосередженість поглядів. Особистість підкреслено одягом: княжим, чи єпископським, митрополичим, чи монашим. В основі композиції – преподобні Мефодій та Іов, угодники найбільшої святині краю – Успенської Почаївської лаври. Вони стоять на колінах і підтримують чудотворний Почаївський образ Божої Матері попереду всіх святих землі Волинської. Центральними на іконі є рівноапостольні князь Володимир та княгиня Ольга. Їх погляди молитовно зосереджені, наче не було між нами тисячолітньої історії, вони у віках благають Усевишнього за благополуччя рідної землі, свого народу. Всього святих 25, розміщені вони у три ряди, які вгорі розділяються надвоє і завершуються окремими постатями. Посередині між святими зображено луцький храм Йоана Богослова з Волинською іконою Богородиці, автором якої Манько вважав митрополита Київського Петра Ратенського. Над храмом на хмарах – благословляюча постать Ісуса Христа. Ікона має фігурне аркоподібне завершення.

Академічний стиль письма – на високому професійному рівні. Майстерно передано драпірування та фактуру одягу, зокрема, багате оздоблення у князів; ретельно промальовано атрибутику: хрести, посохи, книги, митри, чашу. Все це гармонійно вплітається в живописне полотно.

А. Манько перший на Волині почав відроджувати візантійський стиль іконопису. В цьому досяг таких вершин, що рівного йому немає. Ще один образ Собору всіх волинських святих, виконаний ним у візантійському стилі темперою, знаходиться в тимчасовому луцькому храмі Всіх святих землі Волинської. Заповіддю для майбутніх іконописців є його слова про те, що іконописом можуть займатися люди випробувані, майстровиті, що не спотворять образ Бога своєю недосвідченістю, та що Церква визнає цінність ікон, написаних людьми, котрі живуть у чистоті.

Волин. єпарх. відом.– 2015.– № 10 (131)

10 жовтня 2023 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери