Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна→ Статті→Не ховатися від себе
Статті

Не ховатися від себе

Протоієрей Віктор ПУШКО

Людина нерідко приховує від інших, а іноді й від самої себе частину власної життєвої правди. Пригнічує біль, витісняє спогади, не хоче визнавати страхи, переживання чи внутрішні конфлікти. Але те, що залишається невисловленим, не обов'язково зникає. Іноді воно знаходить вихід через тілесні симптоми. Коли ми пригнічуємо, витісняємо або фальсифікуємо частину своєї життєвої правди, наше тіло часто починає говорити за нас.

Те, що приховане та пригнічене в людині, говорить через біль тіла: стогне, плаче та кричить мовою соматичних симптомів, декламує «всю правду» або принаймні той витіснений шматочок правди про себе, який ми не хочемо визнавати не лише іншим, але зазвичай навіть самим собі. Багато наших болів у спині, шлунку, серцебиття, ця багатогранна мова нашого тіла говорить про окремі болючі сфери нашої «внутрішньої людини». Там, де душа не знає, не хоче знати або обманює, тіло бере гору і говорить мовою болю та хвороби. Псалмоспівець знав це добре: «Поки я мовчав, виснажилися мої кості» (Пс. 31:3).

В євангельській історії про зцілення кровоточивої важливо не лише те, що жінка торкається одягу Христа й отримує зцілення. Варто звернути увагу й на те, що відбувається після цього. Христос не залишає її непоміченою. Можна сказати, що її зцілення завершується не тоді, коли припиняється кровотеча, а тоді, коли вона наважується заговорити. Адже дванадцять років кровотечі — це не лише про фізіологію. Це роки страху, самотності, сорому. Окрім цього, єв. Марк зауважує, що жінка «багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше» (Мр. 5:26). Усі ці роки вона була ритуально нечистою, і нечистим ставало все, до чого вона торкалася. Тому вона й підходить ззаду, потай, у натовпі. Христос повертає їй не тільки здоров'я, а й голос, гідність та можливість знову бути серед інших.

Те, що мудрі люди й досвідчені лікарі знали здавна, сучасна психосоматична медицина та глибинна психологія намагаються пояснити за допомогою власного теоретичного апарату. Вони сформували понятійну систему й зосередили на цьому питанні систематичну професійну увагу, досліджуючи, як невисловлені переживання, витіснені конфлікти та душевний біль можуть промовляти через тілесні симптоми. Людина — цілісна істота: її тілесний стан не завжди можна відокремити від душевних переживань. Звичайно, це не означає, що кожна хвороба має психологічне походження. Але іноді за тілесним болем справді стоїть біль, якому людина так і не знайшла слів.

І в цьому євангельська історія відкривається для нас по-новому. Христос не просто припиняє кровотечу жінки. Він зупиняє її, щоб вона могла вийти з анонімності, перестати ховатися і розповісти свою історію. Можливо, зцілення починається саме там, де людина перестає приховувати правду про себе. Христос не вимагає від жінки пояснити свою хворобу — він спонукає її виявити те, що вона свідомо чи несвідомо ховала в собі від самої себе. І жінка, «тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася. Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром!»

У цих словах Христа — значно більше, ніж підтвердження фізичного зцілення. «Дерзай» — це заклик більше не боятися, не ховатися, не дозволяти хворобі, минулому, людським поглядам чи упередженням визначати твоє життя.

Храм Софії Премудрості Божої

16 листопада 2026 р.
Архів статей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери