«Почім нині опіум для народу?»

Цей допис опубліковано у «Волинських єпархіальних відомостях» 2005 року. Публікуємо його зі збереженням основного змісту й авторського стилю, внісши мінімальні редакційні уточнення та виправлення. Окремі оцінки й приклади відображають контекст часу написання.

Першокласник напередодні Воскресіння Христового прийшов зі школи спантеличений: «А нам вчителька розповідала сьогодні про Великдень» – «Про те, як Ісус Христос був розп’ятий за нас і воскрес третього дня?» «Та ні. Вона пояснила, що у неділю треба піти до церкви посвятити паску, на яку заздалегідь покласти дрібні гроші. Тоді цілий рік будеш багатим» «І ти так зробиш?» «Але ж вчителька казала...»

Українською мовою марновірство – це хибна віра в те, що певні дії, предмети чи прикмети можуть магічним способом впливати на події. Часто навіть серед християн знаходяться такі, котрі вірять у те, що їм підходить, що подобається. Наприклад, що людині на тому світі потрібні різні речі, тому до труни вкладають гроші, гребінець, хустинку і таке інше. І ще доводять, що якщо поховали когось без взуття, то треба передати через іншого померлого туфлі чи черевики. Винесли труну, – перекидають стільці – щоб душа, бува, не присіла. Вважають, що тоді вона не приходитиме і не лякатиме домашніх.

Цікаво, що багато хто й не може пояснити, в чому суть «магічних» дій, проте повторюють ритуали, бо «так прийнято» і це «дуже важливо». Відомий сучасний український священик-місіонер о. Корнилій вважає, що поява забобону вказує на важливість зовнішнього (тілесного) знаку віри для людини.

– Правдива віра відрізняється тим, що ми віримо у Бога не тому, що Він нам подобається, а тому що Він – істина. У Церкві є також зовнішні знаки віри: накладання хресного знамення, поклони, обряди Богослужінь та святих Таїнств. Тільки ці церковні знаки є істинними, тим часом як марновірства походять від помилкового уявлення про справжній стан речей.

У чім причина появи забобону? Людина завжди прагне власного щастя. Навіть батьки незадоволені, коли їхні діти нещасливі, і навпаки: як все гаразд у дітей, – батьки щасливі. Майбутнє для нас невідоме, а людина хоче вплинути хоч якось на організацію свого життя. Якщо Церква пропонує досить абстрактні речі, наприклад, віру у Бога, переконання, що Бог є справедливий і милосердний, то різні замовляння, нашіптування, «пороблення» й «відроблення» пропонують швидке забезпечення майбутнього. Одним словом, створюється ажіотаж навколо теперішнього і майбутнього, щоб його облаштувати, щоб не було жодних несподіванок.

Друга причина виникнення забобонів – це самовиправдання. Бо Церква закликає до навернення. Як правило, людина не хоче навертатися, тому що їй вигідно жити так, як є. Наверненняє важким, воно вимагає зректися дотеперішніх поглядів і думокі прийняти євангельські. А навіщо приймати, якщо можна легшим способом це організувати?! Але чи насправді він є легшим? Адже кожен забобон встановлює нові й нові обмеження. Взяти до прикладу «дорожню проблему»: не перейдеш дорогу, коли сидить чорний кіт, коли йде священик, коли жінка несе порожні відра і так далі. Та, виявляється, вигідніше перетерпіти деякі обмеження, аби лишень душа залишилася у незмінному вигляді, аби не бачити свого вчинку і не визнати своєї вини у тому, що відбувається навколо тебе.

Третя причина – це обіцянка швидкого результату. Якщо правдива віра передбачає довгий шлях до результату через страждання, то марновірство пропонує негайний наслідок. Зазвичай обіцянки не збуваються, але людина хоче надіятися, хоче мати синицю в кулаці, а не журавля у небі.

Людина починає існувати не від моменту народження, а від моменту зачаття. Ще в утробі матері, як встановили лікарі, дитина чутлива до багатьох подразників. Пренатальна психологія стверджує, що дев’ять місяців перед народженням впливають на психічний розвиток дорослої людини. І навіть у культурах деяких народів при визначенні віку до дати народження додається період перебування у материнському лоні.

Крім того, якщо людське життя визначається залежно від того, як зірки розташовані відносно Землі, то виходить, що наша планета є центром світу, тобто заперечується геліоцентрична система. У солідному підручнику з астрології Гразі Мітрі «У школі астрології» так і написано: «Астрологія, оскільки їй близько 4 тис. років, базується на геоцентричній системі». А як же Кеплер, Коперник, Галілео Галілей з його «А все-таки вона обертається» і всі відкриття астрономії? А ще зауважте: всі укладачі гороскопів доводять авторитет своїх передбачень стародавніми єгипетськими, вавилонськими, китайськими, тибетськими традиціями обчислень. Проте Уран відкрили 1781 року, Плутон – 1930-го, а скільки нових небесних об’єктів з’являється нині на картах космосу! То як же бути з правдою і наукою, дорогі поціновувачі щоденних гороскопічних зведень?

Є тут і моральний аспект, який додає привабливості астрологічній омані. Накричав на рідних – «Це в мене день такий за гороскопом»; прийшов додому п’яним як чіп – «Було написано, що матиму зустріч у веселій компанії»; спізнилася на роботу – «А мій знак Зодіаку такий»; любиш вкрасти – «Така моя доля»; береш хабарі – «Бо я народився під такою зіркою» і т. д. Отже, за свої вчинки не треба відповідати, у всіх випадках вина – на чомусь аморфному, чого й не назвеш, бо не знаєш.

А ще коли врахувати усі «необхідні» рекомендації щоденного, щотижневого, недільного, бізнесового, автомобільного, любовного, туристичного, мобільного (принаймні стільки подає ukr.net) гороскопів, то життя стає таким «веселим»!

Кілька слів про талісмани. Це настільки легкий і безпечний спосіб дістати гроші з повітря, що просто дивно, як його не використовують рекламні менеджери. Чом би не написати грізне попередження – купи ось цю газету – будеш щасливим. А інакше накличеш на родину «порчу», втратиш роботу, чоловік піде до коханки тощо. Повірите? Чому ж тоді за непотрібні камінці на заїжджій виставці, за чудернацькі талісмани й химерні фотографії цілителів (які ще вчора величали себе могутніми екстрасенсами, аж поки їх діяльність не заборонив уряд), за оманливі обіцянки, за «яйце-райце», що справді стає «золотим» після того як бабка «повикачувала» ним всі болячки (до речі, пошесть на Поліссі), ви готові віддати останні гроші? Газету хоч можна прочитати, підстелити, загорнути, зробити панамку від сонця. Ні, певне, здоровий глузд відмовляється служити людині. Після різних магічних ритуалів люди не перестають страждати і не мають менше проблем, ніж ті, хто ніколи не звертався до окультної практики? Раз ми хочемо платити за фокуси, то й ніхто нам нічого не докаже. Боролась Церква, боровся радянський атеїзм, боролась наука вкупі з медиками – безрезультатно. Але задумайтесь, чому вони боролись і зараз Церква не втомлюється закликати до правдивої віри й розуму? Чому застерігає від духовно небезпечних практик, які підміняють віру забобонами?

– Найгірший спосіб боротьби – це насильство, – впевнений о. Корнилій. – Якщо людина дізнається про походження цих забобонів – від незнання, невігластва, страхів, – то повинна звільнитися від цих страхів через поглиблення віри. Св. Павло каже, що віра нищить усякий страх. Власне, боротьба проти забобонів не є боротьбою проти одиноких їхніх проявів. Це боротьба проти духа, який спонукає з’являтися новим і новим марновірствам (навіть у Християнстві) через недовір’я у спасаючу силу Ісуса Христа. Перший крок у боротьбі – це проповідування євангельських істин, що Господь Бог спасає, що Він не є противником людини на її шляху до щастя. Наприклад, сьогодні людина дуже часто молиться з таким відчуттям, наче хоче переконати Бога дарувати їй якусь милість. Насправді Святе Євангеліє говорить, що Бог дає милість, Він є провідником. Коли людина збагне, що Бог – на її боці, ці забобони почнуть відпадати самі собою і не виникатимуть нові. Тому Церкві дуже важливо нести освіту, бо у нас часто люди дуже віруючі, але неосвічені. Якщо людина хоче своє життя впорядкувати, то Церква зобов’язана їй дати засоби для цього: Св. Таїнства, пояснення Закону Божого. Важливо пояснити, що забобонам ніколи не буде ні межі ні краю, аж поки людина віднайде Бога.

Волин. єпарх. відом. 2005. № 8 (9)