Напевно, це одна з найпомітніших особливостей перебування людей у храмі: більшість жінок моляться, маючи на голові хустку чи інший головний убір. Для них це звична традиція, а для когось – привід запитати: навіщо це? Може, забобон?
Пошук відповіді передусім приводить до відомої біблійної цитати, яка вказує не стільки на тогочасні уявлення про пристойність, скільки на апостольську настанову щодо порядку взаємин чоловіка й жінки перед Богом. Апостол Павло каже: «Всякому чоловiковi голова Христос; голова жiнцi – чоловiк, а голова Христу – Бог… Отже, чоловiк не повинен покривати голову, бо вiн є образ i слава Божа; а жiнка є слава чоловiка. Бо не чоловiк вiд жiнки, а жiнка вiд чоловiка; i не чоловiк був створений для жiнки, а жiнка для чоловiка. Тому жiнка i повинна мати на головi своїй знак влади над нею, заради ангелiв» (1 Кор. 11:3–10).
Суть головування чоловіка у сім’ї, розуміння рівності жінок і чоловіків у людській гідності та покликанні до спасіння з точки зору Божого одкровення – теми окремого допису. Але, виявляється, згадані слова апостола – це ще не все, що слід знати про звичай покривати голову.
Розгорнімо текст богослужбового чину, який називається «Виведення молодої після Шлюбу». Тепер, мабуть, не зустрінеш його окремої відправи в храмах, проте дещо використовується наприкінці Вінчання – виголошується така молитва: «Господи, Ти через пророків говорив і […] через апостола Павла сповіщав, щоб чоловіки і жінки, що живуть у вірі, все на славу Божу творили; щоб чоловіки з непокритою головою приносили хвалу і прославлення пресвятому імені Твоєму, а жінки з покритою головою у побожності і благочесті молитви, подяку і хвалу Тобі возсилали, прикрашаючи себе добрими ділами й утверджуючись у вірі. Сам, Владико Людинолюбче, благослови рабу Твою (ім’я) з її чоловіком (ім’я), якого Ти дав їй; прикрась голову її красою, Тобі приємною, щоб, живучи за Твоїми заповідями і в усіх добродійствах перебуваючи, вічне життя вони одержали».
Далі священник благословляє голову молодої і кладе на неї хустку, промовляючи: «Нехай покриває тебе Господь покровом крил Своїх і охороняє тебе і твого чоловіка від усього злого в усі дні життя вашого та дасть вам у мирі і благоденстві бачити дітей своїх навіть до третього і четвертого роду. Окропленням водою цією свяченою нехай зійде й спочине на тобі благословення Отця і Сина і Святого Духа».
Бачимо, що тут відкривається ще один вимір хустки як символу: як знак Божого покрову, захисту та особливого благословення подружжя.
Так, ця традиція має давнє коріння і впродовж історії набувала різних місцевих форм. Про її усталеність у церковному житті свідчить і те, що на іконах Пречисту Діву Марію та інших святих жінок зображають із покритими головами.
Водночас такий благочестивий звичай Церкви не є жорстким канонічним зобов’язанням. Бо жоден зовнішній знак не замінить внутрішньої побожності. Недаремно в згаданій молитві є прохання до Господа прикрасити голову молодої красою, Йому приємною, – красою добрих діл і життя за заповідями. Адже видимий прояв віри набуває справжнього сенсу тоді, коли відповідає тому, чим живе серце.
