Цього дня церква пропонує нам для роздумів притчу про багача і Лазаря. У Святому Письмі цю історію відображено у євангеліста Луки (16:19–31), оповідає вона про взаємопов’язаність буття – протягом земного життя та після тілесної смерті.
Звична і на сьогодні побутова картина – ігнорування багатим потреб бідного. Заможний чоловік кожен день проводив у розкошах, не помічаючи жебрака Лазаря, що лежав під його воротами. Тобто земні блага так тішили багатія, що він і не задумувався над поміччю нужденним. І ось настав той день, коли багатий, та все ж смертний, помер і опинився у пеклі. Там йому було вельми недобре. Він побачив Лазаря (який уже також був на тім світі, але у світлих оселях) і попросив праотця Авраама, щоби Лазар прийшов і полегшив нестерпні муки хоча б краплею води. Але почув: «Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар – тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш» (Лк. 16:25).
Зрозумівши безвихідь свого становища, колишній розкішник задумався над можливою долею таких же, як сам, членів родини. Захотів, щоби Лазар повідомив їх про важливість добрих справ за земного життя, аби заробити право на Царство Боже. «Так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого. Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки» (Лк. 16:27–28).
Чи не благородна справа – попередити рідних про безрадісні види їхнього посмертного життя? Проте, як з’ясувалося, такі дані кожен смертний має повсякденно. Хіба ж не про це повідомляється на сторінках Священного Писання? Але для колишнього дуки цього було замало. От якби хтось із мертвих, воскресши, повернувся на землю й особисто переконав родину робити добрі справи! Хіба ж не вагомим доказом були б слова очевидця, який би розповів грішникам, що чекає їх після смерті? Сам багатій був би не проти повернутися до своїх і переконати їх.
Проте чи повірили б йому, чи відмовилися б від надмірної земної розкоші? Далебі, що ні. «Якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять» (Лк. 16:31).
Ця історія зосереджує нашу увагу на нібито відсутності інформації з того світу про істинні цінності. Насправді це не так. Навіть ті, хто не вивчав Святого Письма, знають про Царство Боже і як його можна заробити. Проте теорія далеко не завжди переростає в практику. Лише втрапивши у заслужене земним життям місце, грішники задумаються про свої вчинки.
Ця притча хай буде ще одним мудрим уроком для тих, хто сумнівається у святій істині. Повчальний сюжет укотре нагадує про важливість дієвої віри.
