Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Головна ПроповідіМихаїл (Зінкевич), митрополит«Так! З допомогою Божою!»
Проповіді

«Так! З допомогою Божою!»

31 березня 2019 р. Проповідь владики в кафедральному соборі Святої Трійці. Кадр із відео єпархіальної телестудії «Собор»

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 31 березня, у 3-тю неділю Великого посту, на закінчення Божественної Літургії у кафедральному соборі Святої Трійці.

Вітаю всіх вас із переполовенням Великого посту, у неділю винесення животворчого хреста Господнього – як підбадьорення і другу частину Великого посту провести достойно.

Кожен із нас у своєму житті багато справ починав. Але ми дуже часто спостерігаємо, що гарно починаєм і не завжди [так] завершуєм. Або завершуємо взагалі погано. І тому добрий початок – це ще не кінець. Добрий початок – це добрий намір. Це благе бажання зробити добру справу. Але неміч людська і схильність до гріха не дає нам це здійснити. Бо гріх надихає, підказує, спокушає не робити цього. «Нема часу, нема здоров’я, пізніше це зроблю» і багато інших «аргументів» приходить в нашу пам’ять і свідомість. І ми дійсно так думаєм і оправдуєм себе: «Я хворий», «я цього не можу зробити», «в мене немає часу», «в мене цього разу не получиться, а ось наступний раз я обов’язково все зроблю правильно».

І, здається, людина немічна й не може виконати те, що вона поставила собі за мету виконати. І говорили учні: «А хто може спастися?» Ісус Христос говорить: «Ніхто не може спастися». А як тоді, якщо ніхто не може спастися?! У відповідь Ісус Христос сказав: «Людина може спастися, якщо вона покладається і просить в Бога про це допомоги». В Бозі людині можливо спастися. Самій – ні. І апостол Павел повторює ці слова в своєму мисленні: «Я можу все в укріпляючому мене Господі».

І ось коли ми починаємо справу, то надію треба покладати не лише на свої сили. А найбільшу надію треба покладати на допомогу Божу, що ти це зробиш.

Коли приймають чернецтво, там дуже гарний діалог між тим, кого постригають, і тим, хто постригає. І запитують того, кого постригають: «Чи зможеш дотримуватися уставів монастиря?» Цей говорить: «Так», виявляючи свою волю. А далі додає: «З допомогою Божою!» Так, з допомогою Божою!І що б йому не говорили, він каже: «Так, з допомогою Божою». Тобто тут уже двоє говорять: говорить людина, опираючись на Бога. Тому коли ми хочемо щось зробити, то повинні промовляти: «Так, з допомогою Божою».

Але, будучи лицемірним, диявол і тут нас наставляє. «Ти це зробиш?» – «Ну, як Бог дасть». Сумнів закладений. Хоча благовіє тепло: «Як Бог дасть». Треба ж казати: «Так, з допомогою Божою». Так – то ти проявив свою волю, а так – з волі Божої. Тобто ти готовий, але воля Божа визначить успіх або визначить підказати, що не треба цього робити. Но прояви свою волю! А то ми відповідальність перекладаєм на Бога. Свою безвідповідальність перекладаєм на волю Божу. Дивіться, який хитрий диявол… Дивіться, благий приклад переводить у зло для нас.

Подібно до спокуси Єви: «Нічого страшного не буде, що ти з’їсиш цей плід, нічого страшного». Отаке для нас «Як Бог дасть». Оце безвідповідальність перекладають на Бога. А тут повинно бути «моє і Боже». Бог допомагає тому, хто трудиться. Але Бог за нас нічого не буде робити. Тому, що спасатися потрібно не Йому, а спасатися потрібно нам. А Він – допомагає.

Тому сьогодні, коли ми стоїмо і дивимось на хрест, то ми не просто дивимося на страждання Ісуса Христа. Ми не просто скорбимо із цього, що сталося, що розіп’яли Ісуса Христа за наші гріхи. А ми споглядаєм на хрест як нагадування: «Так, з допомогою Божою». А чому ми вірим, що нам Бог допоможе? Тому, що Він смерть подолав. Тому, що Він переможе все. Тому ми і покладаєм свою надію на Нього. Ні на кого іншого, на Нього!

Так, поможи мені, Боже. Проводите цей піст чи ні? От правильно треба казати: «Так, з допомогою Божою». Проявіть своє бажання: «так, я хочу його провести, я буду старатися, а якщо Бог мені допоможе, проведу успішно. Ні болячки, ні труднощі, ні час, ні спокуси – нічого мене не зачепить. Я проведу це достойно». От в душі своїй кажіть, проявляйте рішучість. Ми в цьому Євангелії читаємо й інші приклади: добре, коли ти гарячий або ти холодний – хоть якийсь, но дуже погано, коли ти теплохладний, ніякий. От такий «теплохладний».

Я часто питаю молодь: «Чого заміж не виходиш?» – «Ну, не знаю, нема з ким». Ніби вона в пустелі. До хлопців: «Чого не женишся?» – «Нема на кому». А то навколо хто ходить? Що тобі треба? Кого ти хочеш? «Чого ти розводишся?» – «В неї ноги криві». Смішно? Ну я ж кажу з вашого життя. Смішно таке сказати: розводиться того, що в неї ноги криві. Ось це безвідповідальність: воно не холодне, не гаряче – безвідповідальне. Думає, що за нього порішають все батьки, партія, президент. Всі за нього порішають. А твоя участь де? Де твоє «Так, з допомогою Божою»? «Так, з допомогою Божою!» Чому не одружуєшся? «Одружуся, з допомогою Божою. Я хочу, я маю бажання, не можу знайти своєї половинки», – ось такі повинні бути слова, а не «не знаю». Ти визначся, шо ти хочеш. Тому сьогодні покладаймо надію свою на Бога, але своє скажімо: «Так, з допомогою Божою».

Сьогодні, вчора там говорять: «День тиші, сьогодні вибори, агітувати не можна». А говорити на цю тему треба. Агітувати – це конкретно… Що від вас зараз залежить? Прийти і сказати, за кого. «Так». Скажи своє слово «так». А не своє «Я не знаю, від мене нічого не залежить, там вже всьо вкрали», ше там шось – купа аргументів. Усі, кому виповнилося 18 років, сьогодні повинні піти й проголосувати. Скажіть своє «так». А дальше буде з допомогою Божою. Оберем того, кого ми достойні і хто достойний нас. Але зроби те, що від тебе залежить.

...Я зустрічав, коли вони проводили чергову річницю після завершення школи, благословляв. І питаю (знаю, шо вони дружили, а не поженилися): «А чого не поженилися?» – «Ну, соромився сказати їй». І оцей лжесором, лженеудобність до чого довела? Не сказали в той момент «так». Не пішов сказати «я тебе кохаю», чи «давай одружимось», чи щось подібне. Розійшлися, завели свої сім’ї. Порозводилися. І через багато років, на черговий ювілей зустрічі однокласників зійшлися, вже сміливі, призналися один одному і тоді тільки одружилися. Але це скільки років пройшло! Вони вже самі стали достатньо такого віку поважного. Але треба було в той момент не виявити своєї волі, Господь тобі створив умови: ось одна половина, ось друга, прийди і скажи своє слово. Це від тебе залежить, а далі Господь тебе вже спарував. Ти тільки прийди і скажи. (Як то кажуть: «Як міняються часи! Ми перестали лазити через балкон до любимих нами людей»). Ось таке воно середовище. Це те, що ми не можемо сказати своє, не покладаєм на волю Божу нічого. Ні до Бога не звертаємося, ні до життя.

Ми маєм право і можливість змінитися. Я закликаю вас мінятися постійно. Постійно треба мінятися. Кожен день. Міняйтеся до того часу, навіть коли вам «Вічная пам’ять» проспівали [на цвинтарі] в Гаразджі – і після того все одно міняйтесь, повинні мінятися: вві сні приходьте до своїх живих і просіть, нехай моляться, хай витягають вас з гіршого положення в краще. Ніколи не пасуйте ні перед чим. Кажіть: «Так, з допомогою Божою!»

Тому сьогоднішній хрест, який лежить перед нами, нехай укріпить вас сказати «так», сказати «ні», сказати «люблю», чи сказати «не люблю», чи «хочу». Але висловлюйте свою позицію і завжди добавляйте вкінці: «Так, з допомогою Божою. Поможи мені, Боже, навчи, надихни, просвіти, врозуми. Але я цього хочу». Тому будьте активні в житті.

Закликаю на вас Боже благословення. Ідіть і робіть те, що вам положено сьогодні зробити. І будьте щасливі багато років цього земного життя.

Слава Ісусу Христу!

31 березня 2019 р. Інші проповіді за рубриками: Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку, Митрополит Луцький і Волинський Михаїл
Архів проповідей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери