Проповідь митрополита Анейського Макарія (Павлідіса), виголошена 17 червня, у день Святого Духа, на завершення Божественної літургії в кафедральному Троїцькому соборі з нагоди храмового празника.
Велике cвято П’ятидесятниці є завершенням таїнства Божественного задуму спасіння людини у Христі. Це свято істинним чином показує нерозривну та взаємну співучасть Сина, Бога Отця зі Святим Духом. Це проявилося не лише у Боговтіленні Христа «від Духа Святого і Марії Діви», як це ми засвідчуємо в Символі віри, читаючи його на кожній Божественній літургії. Але й саме земне життя Ісуса Христа – від Його народження аж до вознесіння на Небеса – є цьому підтвердженням.
Усе це ми з вами переживаємо як вірні Церкви своєю участю в Божественній літургії, стаючи учасниками не лише спасительного таїнства Божої благодаті, але й Боголюдської природи, оскільки споживаємо Тіло й Кров Христову, коли причащаємося Святих Дарів. Таким чином, усі віруючі, як писав святий Ігнатій Богоносець, один із учнів апостолів, причащаючись Святих Дарів, ви споживаєте «ліки безсмертя і протидію смерті» (Іг., Еф. 20).
Як для Боговтілення і для подальшого життя Христа було необхідним зішестя (співучасть – синергія) Святого Духа, так само необхідним було сходження Святого Духа на апостолів у день П’ятидесятниці. Це відбулося саме для того, щоби тіло Церкви Христової на землі постійно зцілювалося і це зцілення поширювалося на всі народи.
Христос перед Своїми стражданнями дав апостолам необхідні настанови для здійснення їхнього служіння і дарував їм зішестя Святого Духа для сповнення їх важкого завдання. Це сталося для того, щоби вони перебували в єдності поміж собою, а також для існування самої Церкви, яку вони заснували на землі.
Їхнє служіння детально описується у Євангелії від Івана (гл. 15 і 16) та узагальнюється євангелістом Матфеєм (гл. 28:18–19), де Христос спонукає апостолів, промовляючи: «Мені дана всяка влада як на небі, так і на землі. Тож ідіть та навчайте всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І Я перебуватиму з вами у всі дні аж до скінчення віку».
Одначе Христос, окрім обітниці зішестя Святого Духа після Свого Воскресіння, передав також апостолам Свою владу через «подих», для того, щоби змогли прийняти благодать Святого Духа для апостольського служіння: «Як Отець послав Мене, так і Я вас посилаю. Сказавши це, Він дихнув і промовив до них: Прийміть Духа Святого. Якщо комусь пробачите гріхи його, проститься їм. Кому ж затримаєте – затримаються» (Ів. 20:21–23).
Таким чином, зішестя Святого Духа на апостолів у день П’ятидесятниці було необхідним для появи Церкви Христової на землі. Передача влади апостолам через Святий Дух мала на меті поширення Євангелія усім народам.
Після Свого вознесіння на Небеса Христос сказав учням: «Не ваша справа знати час та строки, які Отець визначив у Своїй владі, але ви отримаєте силу, коли на вас зійде Дух Святий, і станете Моїми свідками … аж до краю землі» (Діян. 1:7–8).
Отже, зішестя Святого Духа на апостолів у вигляді язиків полум’я, що «осіли на кожному з них» у день П’ятидесятниці було справді необхідним. Це відбулося для того, щоби влада Христа передалась апостолам для їхньої проповіді. З іншого боку, це сталося для втілення Церкви Христової на землі (Кол. 1:24; Еф. 1:23).
Відтак проповідь апостолів було звернено до слухачів «усіх народів світу» (Діян., 2:5), а віруючі споживали Євхаристію «з радістю та в простоті серця» (Діян., 2:46). Так і була заснована перша церква – тіло Христове.
Як втілення Христа здійснилося по благодаті Святого Духа, що зійшов на Діву Марію, так і втілення Церкви, яка зараз є тілом Христовим на землі та безперервно існує, відбувається у таїнстві співучасті (синергії) Святого Духа під час Євхаристії.
З цього приводу Іван Золотоустий казав, що днем П’ятидесятниці для віруючих мають стати всі дні року. Отже, це величне торжество щороку відбувається із благодаттю зішестя Святого Духа на всіх Божественних літургіях усіх народів християнських.
Такою є наша віра. Таким є на наше життя у Христі.
