Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Проповіді

Любімо Бога, ближнього, себе

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 9 вересня, у неділю 15-ту після П’ятдесятниці, на завершення Божественної Літургії в кафедральному соборі Святої Трійці

Дорогі браття і сестри! Дозвольте привітати вас із воскресним днем, причасників – із прийняттям святих Христових Таїн!

Ми сьогодні, слухаючи Священне Писання, почули слова: «полюби Господа свого всім серцем своїм». Головне слово – «полюби». Якщо би запитали пересічного віруючого християнина, що таке любов, я думаю, він до кінця і не пояснив би. Говорив би зо дві години. І це не дивно. Не тому, що він не знає. Бо як пояснити те, що пояснити не можна? Посилаємося ми в цьому розумінні на Священне Писання.

Якщо сказати, що таке любов, чи хто така любов, можемо дати відповідь словами Івана Богослова: «Бог є любов». Хто такий Бог? Ми не говоримо про особу Ісуса Христа. Хто такий Бог? І тут ми заходимо в тупик, бо [вичерпного] визначення нема. В тому розумінні, що яке би ми слово не дібрали, воно буде принижувати сутність Бога. І тому в Старому Заповіті не було визначення Бога. Було лише наближене визначення і перекладалося «Єгова» як «існуючий». Тобто кожне слово ми намагаємося матеріально вмістити в нашому розумінні. Говоримо «земля», «повітря», «молекула» і розуміємо, що це таке. Навіть розуміємо, що таке енергія. Ми якимись опосередкованими фізичними і фізіологічними уявленнями пробуємо збагнути велич Божества. Тому, що Бог є любов і в усьому Він є. Промислительно діє, роздаючи благодать. А благодать, знову ж таки, не можемо визначити. Всі просимо, але важко сказати, що таке благодать. Є опосередковане визначення, що благодать – це енергія, яку ти отримуєш від Бога, від любові. І якщо перевести на наші земні правила й уявлення слова, ми кажемо – «Я тебе люблю». І вкладаємо якесь певне значення, якусь особливість свого стану. Цей стан розшифровується: полюби свого Господа Бога. Не просто полюби, а всією кріпостю своєю, всім розумінням твоїм. І коли ти говориш: «Я тебе люблю» до ближнього, ти, знову, вкладаєш якесь розуміння, якийсь певний зміст і «енергію».

Інші зізнаються в любові з бажанням утворити сім’ю. «Я тебе люблю» – якийсь особливий стан. Але диявол придумав для цього всього спотворення. Ми дивимося фільм, де двоє займаються статевими стосунками і кажуть, що «займаються любов’ю». Спотворюється розуміння любові. Навіщо? Ми не кажемо, що цього нема, це частина життя, але – не в правильному, християнському розумінні. Чомусь не шлюбні стосунки пробують називати цим словом, а позашлюбні, там, де розбещеність. Обов’язково хочуть його «обожествити», кажуть: «Пішли займатися любов’ю».

Так от, щоб ми правильно розуміли слова, кожне слово повинно мати своє [правильне] значення. Адже в Євангелії як сказано? Нехай твоє слово буде «так» або «ні». І найкраще розуміння й розмова – це мовчання, коли слів не потрібно. Це найкраще спілкування. Так спілкуються християни, так спілкуються в благочестивій сім’ї – з цим усім розумінням і кріпостю своєю. Я це говорю для того, щоб ми правильно добирали слова до тих почуттів, до того стану, який у нас є, – добрий чи поганий. І щоб розуміли, що кожне слово – це енергія, яку ти посилаєш, певне значення, яке ти наповнюєш. Енергія животворча або вбивча.

Ну, наприклад, заповідь «Не вбий». На Сповіді ніхто не каже, що цю заповідь порушив. Ми говоримо про різне – вкрав, перелюбствував, сварився і багато іншого (я основні називаю). І ніхто не каже: вбив. А якщо і трапляється таке, то це може сказати людина, яка пройшла війну. Або Другу світову, або Афганістан. Він розуміє, що вбив. Але ж убити можна і словом, посилаючи енергію. А що це означає? У пориві безумства ми можемо сказати до рідної дитини: «Щоб ти здох!». До дитини, яку породили. Або якісь інші слова. Говоримо ці слова? Говоримо. Тут же любимо, і говоримо інші слова.

Якщо ти хочеш говорити з Господом, наповни слова змістом: «Господи, дай здоров’я». Або: «Господи, благослови». І Він тебе почує. Але ти сказав: «Щоб ти здох!». То хочеш, щоб Бог тебе чув чи не чув? Як – у цей момент? То навіщо ви говорите, щоб Бог не почув? Бог повинен визначати, чи ви це сказали з якимось умислом? Чи має сидіти ангел і контролювати, щоб це було чи не було? Запустить всю «небесну канцелярію». Тому в Євангелії сказано: нехай твоє слово буде «так» або «ні», все інше – від лукавого.

Тому поменше розмовляймо, побільше мовчімо. Бо розмовляти можна й почуттями. В Євангелії сказано: «Мають вуха, а не чують. Мають очі, а не бачать». Людина бачить чудо, а не сприймає, що це чудо. І тому Ісус Христос, коли Його просили: «Сотвори чудо!», казав: ніяких чудес вам нема, лише одне – те що зробив пророк Іона. Три дні просидів у череві кита, а потім вийшов назад. Цим символізується смерть Ісуса Христа – що ми будемо в пеклі і з пекла визволять нас усіх. Але нічого іншого.

Тому сьогодні, коли ми говоримо про почуття любові, повинні розуміти: що ми чуємо? Як ми любимо? Як ми ставимося до того, кого ми любимо? Не може з одних вуст, як і з однієї річки, текти дві різні води: вона або добра, або погана. І з одних вуст не може йти різна енергія. Значить, це неправильні вуста, неправильне серце. Бо з одного серця не може виходити ненависть і любов. Там панує або ненависть, або любов. З усією кріпостю збагнімо, що живе і перемагає у нас? Що ми вміщаємо? «Царство Боже всередині вас є». Які ми по своїй суті?

Оцінювати треба не те, що людина говорить, а те, що робить. «По ділах їх пізнаєте їх». І хай декларують, що завгодно. По ділах їх пізнаєте їх. Серцем сприймайте, «серце чисте створи мені Боже, духа праведного віднови в утробі моїй». «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать». Треба мати чисте серце – і побачиш. А якщо серце нечисте, то воно буде приліплятися до того, що йому миліше. «Де скарб ваш, там і серце ваше».

Я так кажу у значенні того, що наближається. І в церковному, і в державному. Це стан [визнаної] автокефалії нашої Церкви. В яку тепер Церкву підуть ті, хто ходить до церкви? У яку вони визначать ходити завтра? Питання автокефалії вирішене. Лишається тільки поставити останні коми і крапки. Що тоді будуть говорити? Чим наповнене серце цих людей? Побачимо, бо «по ділах їх пізнаєте їх».

Осінь. Вибори починаються. І знову ж таки – ви їм дасте цей посил, цю владу. Ви, що стоїте у цьому храмі. Дасте згідно зі станом своєї душі. Яке у вас серце? Чим наповнене? Такого й оберете. Людина в сутності природи своєї – егоїстична. І вибирає собі подібного. Якщо ти любиш вкрасти, злодія й обереш. Якщо ти за свої слова не відповідаєш, тріпливий, от до таких тріпачів на зустрічі ходиш. Чи вони на майдан прийдуть, чи в якесь інше місце. Ви ж підете, бо не маєте права – ні християнського, ні якого – бути байдужими. Ви повинні визначитися з простою ознакою по Євангелії: ти або Христів, або антихристів. Ти або там, або там, бути ніде – це неправильно. Бо це по-євангельськи: краще бути холодному або гарячому, дуже погано бути теплохладному. Краще зробити правильний вибір, можна і помилитися. Можна покаятися і повернутися до правильного. Теплохладним бути не можна.

Уявіть собі, якби Бог до вас так поступав. Отак – ніяк. Який би наш стан був? А як ми – до Бога, до життя, до обставин життя? Адже Бог з любов’ю до нас дарує все краще. Постраждав за нас на хресті, дарував нам воскресіння, сьогодні промислительно нами опікується. Зрештою, дав нам життя. Ми ж говорили – людина народжується не від свого хотіння і навіть не від хотіння батьків. А народжується промислительно, від Божої волі. І якщо ви прийшли в це життя, значить щось повинні зробити особливе. Значить, ви особливі, і ваші слова мають бути змістовно особливі. І дії повинні бути особливими і змістовними. І ось для того, щоб ми не помилялися і твердо стояли, то потрібно полюбити Бога всім серцем своїм, усім розумінням, усією кріпостю, черпаючи звідти силу, благодать і благословення. Для того, щоб твердо йти, не помилятися, не спотикатися по життєвій дорозі. Бо Божественна благодать «немочі врачує і недостачу доповнює».

Я бажаю вам, щоб ви, розуміючи ці слова, усвідомлюючи їх і десять разів переосмислюючи, були Христові. І ніколи не були богоборцями, не були антихристові, тими, хто любить брехню. Бо антихрист – батько всієї брехні. Це той, хто обманює всюди, – що не крок, то обдурить, злицемірить. Якщо ти це відчуваєш, тікай звідти. Удаліться від зла! Тікайте від брехні й лукавства! Наближайтеся до Бога – все побачите, почуєте, зрозумієте. І будете завжди з Богом, будете щасливі.

Бог вам на поміч у цих ділах! Слава Ісусу Христу!

9 вересня 2018 р. Інші проповіді за рубриками: Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку, Митрополит Луцький і Волинський Михаїл
Архів проповідей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери