Волинська Епархія Православної Церкви України Офіційний сайт
Проповіді

Більше маєш – більше зроби добра

3 грудня 2017 р. Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла у неділю 26-ту після П’ятдесятниці у кафедральному соборі Святої Трійці. Світлина інформаційної служби єпархії Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 3 грудня, у неділю 26-ту після П’ятдесятниці, на завершення Божественної Літургії у кафедральному соборі Святої Трійці

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Улюблені браття і сестри, поздоровляю всіх вас із сьогоднішнім воскресним днем, а причасників – із прийняттям святих Христових Тайн.

Слова Спасителя, які звучить як перші слова Його проповіді, – «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне». Перші, які виголосив Ісус Христос, вийшовши на проповідь.

Ми можем сьогодні сповідувати насамперед шлях покаяння, воістину дію примирення людини з Богом. Бо покаяння – це не лише усвідомлення, що щось зробив недобре. Це і бажання помиритися. І слова Ісуса Христа дуже часто звучать: «Заповідь нову даю вам: любіть один одного». Або слова: «Мир вам», що означає бути в єдності.

Слово «релігія» в основі своїй також має значення [у перекладі з латини] «відновлення зв’язку», втраченого людини з Богом. Не просто контакт із Богом, спілкування, а повернення до Бога, єднання з Богом є найважливішою місією людини. І це те, що відрізняє Християнство, Православ’я від інших релігій.

Багато релігій говорить про Бога. Говорить про Бога в різному значенні. Ми одних називаєм «язичники» – це ті, які обожнюють певні предмети, для них це божество. Ми говоримо про філософію як «божественну» науку. Ми говорим про монотеїзм, релігію, що визнає єдиного Бога. Але і це недосконало. І в самому Християнстві також є різні тлумачення і ставлення до Ісуса Христа, і до Божої Матері, й до ангелів, і до преподобних, і, найважливіше, – до самої людини.

Ми деякі конфесії називаєм «соціальні». Тому, що в основі своїй говорять: «добрими ділами людина спасається». На них кажуть: «віруючі». Але ми, [православні], також віруючі. Ми всі – віруючі, бо ми всі віримо в єдиного Бога-Отця Вседержителя. Тому що віра – «це впевненість у невидимому, як у видимому, бажаному, очікуваному, як дійсному». Оце визначення віри. Без віри неможливо догодити Господові, говорять апостоли. І «віра без діл мертва».

І можна сказати, що люди, ісповідуючи оці пустулати Церкви, живуть правильно. Частково так. Але немає самої глибини віри, самого змісту віри.

Тоді ми повертаємося до Священного Писання: а в чому ж суть, про що говорив Предтеча Іоан? Говорив про покаяння і хрестив водою покаяння. Предтеча – воістину Предтеча самого духу Євангелія. Тому, що говорив: «Іде за мною Той, Який сильніший за мене і Якому я недостойний розв’язати шнурки на Його взутті… Той буде хрестити вас Духом Святим».

Що означає «хрещення»? Очищення, омивання, зміна самої людини. Тому ми визнаємо, що хрещення може бути не лише у воді. [Якщо немає води,] хрестити можна і піском, хрестити можна і слиною. Не сама суть у воді, суть – у готовності людини змінитися. А речовина – це лише форма, в якій усе це виконується. З якої причини Ісус Христос хрестився? «Щоби виконати всяку правду». Тобто за [юдейським] законом водою омивалися: очищаючись, люди приходили до храму. Водою умиваємося ранком, для того, щоб бути чистим. Але чистота фізична – це зовнішнє. Но вона також потрібна, бо наше тіло – «це храм Духа Святого». І він повинен бути який? Чистий. Тому той, хто не слідкує за своїм тілом, що робить? Грішить. Шкодим тілу? Шкодим. Це гріх. Звичайно ж, не ставим його не перше місце. Але не слідкуючи за своїм тілом – ти не слідкуєш за храмом Духа Святого. Бо «Царство Боже всередині вас є». Це храм. Тіло ваше – це храм, храм Духа, присутності благодаті Святого Духа. Слідкувати потрібно за тілом. Це перший крок.

Інший крок – це слідкування за станом твоєї душі. Омивання його сльозами покаяння. Омивання його сльозами визнання, прощення, бажання поєднатися з Самим Богом. Повернутися в райські оселі, повернутися в рай. Не у фізичному значенні, а в рай – як стан духовний. Що означає духовність? Ми говорим «духовний», «духовне»... А що таке духовність? Що ж таке духовність? Ви ж використовуєте це слово. Це, [за великим рахунком,] поєднання людини з Богом. І апостол Павел невипадково говорив, що «тепер не я живу, а живе в мені Христос». Запам’ятовуйте. Коли людина причащається, то може сміливо сказати: «тепер не я живу, а живе в мені Христос», Бог. Оце твоє обожнення. Оце твоє уподібнення, оце твоє поєднання з Богом. Оце твій стан, стан твоєї душі і стан твого тіла, – святий і безгрішний, як стан у раю Адама і Єва до гріхопадіння. Ось така святість.

Але скільки ми в цьому стані перебуваєм, залежить від вас. Тут свобода. Як і свобода Адама і Єви: всіма плодами користуйся, лише одного не роби. І тут можемо сказати, що все роби, тільки не гріши. Але як стриматися, відійшовши від чаші, не согрішити? Хтось штовхнув, хтось щось сказав, не встигла до запивки – і вже в душі осудила. От твоєї святості вистачило на п‘ять секунд. Комусь на десять, комусь на хвилину, комусь на день, комусь на більше. І, здається, неможливо перебувати [в ній] постійно. Можливо! Тому що треба каятись. Визнавати і знову повертатися в цей стан, знову очищатися.

Це я говорю в контексті тому, що наступив Різдвяний піст. І до вертепу, до я кого ми хочемо прийти (хто 25 грудня, хто 7 січня), прийти треба чистим. Неважливо, коли ти прийшов, важливо який ти прийшов. Оце важливо. А прийти треба чистим, бо «нічого нечистого в Царство Небесне не ввійде». Нічого нечистого! Тому працюйте над тим, щоби не лише до вертепу, а ввійти до Царства Небесного. Тому, що це наша основна місія, яка відрізняє православну віру. Це покаяння, очищення і прагнення до Царства Небесного. Не земних благ, а Царства Небесного, інших благ. Благ у Царстві Небесному.

І ось сьогоднішня притча, в якій сказано: «Безумець, в цю ніч заберу душу твою, кому це оставиш?». Це не означає не турбуватися про земне. Але не думати про нього в тому сенсі, що ти його забереш з собою. Воно тобі там не потрібне, не перемістиш свої скарби земні в Царство Небесне. Так чи накопичувати тут? Звичайно, накопичувати. Накопичувати для того, щоб іншим можна було роздавати, не тільки самому користуватися. Якщо Бог дав тобі талант мати багато – май. Але не думай, що це ти зробив. Ти усвідомлюй свою відповідальність перед Богом, що Він тобі дав багато, а значить і накормити повинен ти багато. Не так, як цей безумець говорив: «Тепер веселись, душа!». Ні. Чим більше дано, тим більше спитається. Більше накорми. Можеш собі взяти більший кусок, але більше нагодуй. Ти більше трудився, тобі більше Бог дав, то й більше скористайся, але й більшу кількість людей нагодуй.

А тому гріховно не накопичувати, гріховно більшу кількість не кормити. Думати, що все це твоє. Тож не проблема в багатстві, проблема у ставленні до нього. Користуйся, але дай можливість покористуватися тим, кого Бог обмежив у цьому, не дав їм такої можливості, дав їм нести свій хрест.

У кожного свій хрест. Тяжкості в хреста різні, умови в усіх одинакові: кожен несе свій хрест, і ще хрест за когось. За гріхи поколінь, які були. Тому тяжкість хреста визначається не жорстокістю чи милосердям Божим, а прожитим твоїм життям і наслідками від твого життя на покоління. І тому ми часто кажемо: «Чому воно народилося і померло, це дитя?», «Чому в нього доля така? Тож нічого поганого він не зробив і батьки благочестиві». Наслідки гріхів попередніх поколінь.

Тому треба каятись, щоб ваші гріхи не лягли оцим тяжким тягарем на ваших дітей і на ваших онуків. Тут не підходить егоїзм («я думаю, турбуюся про себе»). Тут відповідальність загальна. Наслідком твоїх гріхів є життя твоїх дітей, внуків, до четвертого, п’ятого і сьомого роду може бути.

Тому давайте сьогодні, усвідомлюючи те, що нам Бог дає благо, користуйтеся ним, допомагайте іншим, але пам’ятайте про Царство Небесне. Найголовніше тому: згрішили – кайтеся, миріться, дружіть, любіть один одного. І тоді Господь воістину дасть добре прожити земне життя і дарує Царство Небесне.

Тому дай, Боже, з чистою душею дійти до великого свята Різдва Господа нашого Ісуса Христа, з чистим серцем і чистими устами заспівати разом з ангелами.

Слава Ісусу Христу!

5 грудня 2017 р. Інші проповіді за рубриками: Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку, Митрополит Луцький і Волинський Михаїл
Архів проповідей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери