Волинська Епархія Української Православної Церкви
Київського Патріархату
офіційний сайт
Головна ПроповідіНастійно зосереджуймось на молитві
Проповіді

Настійно зосереджуймось на молитві

4 березня 2018 р. Митрополит Луцький і Волинський Михаїл під час проповіді у кафедральному соборі Святої Трійці. Світлина інформаційної служби єпархії.

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 4 березня, у неділю 2-гу Великого посту на завершення Божественної Літургії у кафедральному соборі Святої Трійці.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Улюблені браття і сестри, поздоровляю вас із воскресним днем, а причасників – із прийняттям святих Христових Таїн.

У сьогоднішню другу неділю Великого посту, згадуючи преподобного Федора Тирона, напевно, в першу чергу згадуємо іншу історію, історію євангельського сьогоднішнього читання [про зцілення розслабленого]. Це приклад ревності, бажання досягти свого показує чисто природу людську. Один може прийти, постояти, не досягнувши своєї мети; інший може прийти, покрутитися, також не достоявши до своєї мети. Але сказано в Священному Писанні: «Стукайте, і відчинять вам».

Сьогодні ми можем чути розмову: «Я до тебе телефонував, тебе не було». Можемо спитати у відповідь: ти хотів додзвонитися чи ти хотів подзвонити, а потім мені докоряєш, що мене не було? Ти хотів зі мною поспілкуватися чи хотів перекласти на мене відповідальність і вину, що я в той момент не був біля телефону?

В більшості ми перекладаєм вину за свою гріховність. Згадаєм Адама і Єву в раю. Господь каже: «Чому ви порушили заповідь? – до Адама. – Ти ж голова, ти ж повинен за цю справу відповідати». Що Адам каже? Не каже: «Господи, вибач. Винуватий». Пальцем: «То Єва, то вона те яблуко принесла, до неї претензії. Що до мене?». До Єви: «Ти чого те яблуко взяла?» – «То не я, то змій. До нього усі претензії. Я тут до чого? Я собі ходила по раю, а він мене спокусив. Змій же ж винуватий». Винуватий той, хто згрішив, а не той, хто спокушав. Той, хто спокушав, має свою вину. А от той, що впав у гріх, має свою відповідальність. Не безкарність, не виправданість, а свою відповідальність.

І так ось тут. Ми [Великий піст] бадьоро починаємо й інколи говорим: «Треба перший тиждень і останній. Дуже строго». А де це написано, що перший і останній тижні строгі? Який це останній? Це Страсний чи останній Чотиридесятниці? Ми уже з самого початку самообманюємося. Немає виділених тижнів Великого посту. Є 40-денний Великий піст плюс Страсна седмиця.

Немає написано, що якісь є особливі дні, а якісь неособливі. Є піст. І в ньому треба боротися кожен день. Не перший тиждень і останній, а кожен. Кожен тиждень, кожен день. Це кожен день боротьба до повної перемоги.

Ось і приклад із цими юнаками сьогодні у євангельському читанні – це приклад ревності. Не просто: ми принесли – Ти ізцілив...

Але інший приклад – приклад боротьби. Приклад великої віри. Тому, що після першого тижня настає втомливість в одних і тих самих важких випробуваннях. І не випадково на слідуючу неділю Церква вже буде хрест виносити на середину храму для укріплення віри. Для чого ми виносим животворчий хрест Господній? Для тих, хто втомився. Підупав у розумі своєму. Подивись на Христа: як Він ніс Свій хрест і доніс його до Голгофи. І ти трудись так само. Трудись, [надіючись] на допомогу Божу, не на свої сили. Можу – з допомогою Божою. Тому сьогодні тим, хто підупадає, треба покладати надію на силу Бога. Але боротися до кінця, не бути байдужим, не говорити: «Спокусився, не я винуватий, хтось винуватий». Питання стоїть твого спасіння! Не чийогось спасіння, а твого спасіння.

В першу чергу це молитва. Ми інколи виправдовуємось: «Чому не молишся?» – «Нема часу». Або: «Чому не молишся?» – «Бо не міг помолитися». Оце і є боротьба. Боротьба в молитві, спілкування. Постійного спілкування з Богом. Ну от наприклад: багато хто з вас читає велику кількість молитов, у тому числі й напам’ять. І от буває, читаєш молитву... Ну, я думаю, найчастіше, найбільше – це ранкові й вечірні всі запам’ятовують, бо їх найчастіше читаємо і швидше всього вивчаєм напам’ять. І не маєш часу помолитися, і молишся так, як випадає: в дорозі, йдеш чи в машині їдеш. Читаєш молитву і загубив. От згубив її. І ти думаєш, а що далі робити? В такий момент треба залишити ту молитву, пропустити, починайте з наступної. Прочитали всі, поверніться до цієї, на якій ви зупинилися. Це подібно, коли ти розмовляєш із кимось і стороннє щось заважає. Що ти робиш у такому випадку? Витримуєш паузу. Шумлять, наприклад, учні. Робиш паузу, звертаєш увагу, щоб вони прошуміли, потім починаєш спочатку, доводиш своє до кінця. Це не означає, що треба кинути і нічого вже більше не робити. Зупинись, витримай паузу, а потім продовжиш. Але зверши те, що ти хотів звершити.

Або, наприклад, хочемо причащатися і кажем: «Послідування до Причастя не встиг вичитати». Буває. Запланував увечері вичитати щось, запланував ранком вичитати щось, але проспав. Причащатися чи не причащатися? Як? Не вичитав же. Причащатися! Ти вичитай те, що встигаєш, причастися, а потім повертаєшся додому і вичитуєш те, що тобі ще належить.

Тому, що біс бореться постійно з нами. Постійно. Ідеш до церкви – то маршрутка запізнилася, то тролейбус зупинився, то невчасно встав, то ще щось треба... Стільки питань непередбачуваних! Хтось щось зробив і вже йдеш і не встигаєш. Ти роби, а потім повернешся і виконаєш те, що маєш виконати, все по повному варіанту. Це означає боротися до кінця. Не зупинятися на спокусах, а боротися до кінця.

І найголовніше в піст – це молитва. Це те, що ми читаєм, те, що ми думаєм. І нам найкорисніше читати Псалтир. Крім молитов, які ми звершуєм за звичаєм, найкорисніше читати Псалтир. Невипадково у піст кажем: «Неусипний Псалтир». Чому він такий популярний серед людей? Це та зрозуміла проста молитва, якою і цар Давид – пам’ятаєте? – й Саула пом’якшував характер. Але ось це читання і для нас корисне. Якщо це показує практика, загальна практика молитви і читання, то вона корисна, то вже хтось це пройшов. Вже хтось має навики в цьому. Нам що залишається? Подражати їм. Робити так, як вони роблять.

Тому читайте Псалтир. Дуже корисно і дуже добре. Не в телевізорі сидіти. Не треба того пустого ящика дивитися зранку до вечора. І інтернет, глупості ті всі – не дивіться. Не відстанете від життя. Той інтернет – як фільм «Богатые тоже плачут»: із 36-ї серії перейшов на 73-тю – ні в чому не відстав. Усе одно все взнаєш. Через 20 серій буде те саме. От це те саме, що ти глянеш в інтернет чи щось інше. Бо ми не живем своїм життям, а – «що нового?» А що тобі це нове? Воно тобі для роботи потрібне? Ні. Воно тобі для справ потрібне? Ні. Навіщо – «а що там нового»? Хочеш пізнати світ… – як далі? – пізнай самого себе. Хочете дуже добре знати те, що відбувається в світі, – пізнайте, що відбувається у вашій душі. Тому не дивіться того, а краще читайте Псалтир. Берете – і все підряд. Не знаєте як читати? Читайте все підряд. Питайте, розкажем, як правильно читати: як за Псалтирем можна поминати за здоров’я чи поминати за упокій, як можна читати самому, як можна читати цілою сім’єю, родиною. А чому чоловік з жінкою не почитає? Дідусь із внуками? Чи бабуся з внуками? А чому разом не помолитися? Чому не «єдиними вустами і єдиним серцем» отак збирати родину? А чим її будемо збирати? Спільним майновим скарбом? Це не об’єднає. Це єднання дуже тимчасове, поки не стане питання «дєльожки» – зразу єдність пропаде. А от коли по духу єдині, тоді нічого вас не роз’єднає і нічого вас не змінить.

Тому боріться. Перший тиждень, другий тиждень – це ще не кінець посту. Це процес, який тільки починається і набирає обертів своїх. Тому Бог вам на поміч у цих трудах, а особливо в молитвах. Уже питання їжі – другого плану, ви вже й так звикли без їжі. А ось тепер залишається інший ступінь – ступінь молитви. Безпосередньої, постійної і частої. Чим частіше, тим і краще. Питаєте: «Скільки треба молитися?». Скільки дихаєте, стільки й молитися. Тому – чим більше. Якщо ви хочете, щоб ваш організм більше взяв кисню і корисно для себе, ви часто дихаєте, і на повні груди. Кажете: «Дихай на повні груди». І якщо ви хочете більше сприйняти благодаті – більше моліться, стукайте до милосердя Божого й отримаєте ту Божественну благодать, яка «немічне уздоровлює і недостачу доповнює». Бог вам на поміч у подальших постових трудах.

Слава Ісусу Христу!

6 березня 2018 р. Інші проповіді за рубриками: Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку, Митрополит Луцький і Волинський Михаїл
Архів проповідей
Сайти нашої
епархії
Сайт нашої
Церкви
Наші
банери